Звідки беруться цахеси? Найяскравішим представником німецького романтизму є славнозвісний Ернест Теодор Амадей Гофман. Перу цього пись­менника належить ціла низка оповідань, які ввійшли до зо­лотого фонду світової літератури. Одним із найцікавіших оповідань Гофмана є “Малюк Цахес” — надзвичайно яскра­вий сатиричний твір.

У цьому творі Гофман розвиває популярний фольклорний мотив про чудодійне волосся. Добра фея з жалості дарує ма­ленькій потворній істоті Цахесу три чарівні волосинки. Зав­дяки їм усе значне й талановите, що відбувається або про­мовляється за присутності Цахеса, приписується саме йому. А ось гидки вчинки самого малюка приписують оточуючим його людям. Цахес робить блискавичну і блискучу кар’єру. Малюка вважають за найгеніальнішого поета. Цахес стає тає­мним радником, а згодом і міністром. Страшно подумати, яких ще висот зміг би досягти потворний малюк, але вчасне втручання доброго чарівника кладе край його химерній кар’єрі. Втративши три чарівні волосинки, Цахес стає тим, чим він є насправді, — разюче потворною подобою людини. Тепер ті, хто з насолодою підкорявся малюкові, глузують з нього. Ря­туючись від колишніх прихильників, Цахес кидається у нічний горщик, де гине.

З великою силою Гофман втілює у своєму оповіданні образ Цахеса. Малюк є тією людиною, яка привласнює результати чужої праці, чужі заслуги та чесноти. За Гофманом, три зо­лоті волосинки, подаровані феєю, є символом золота, тобто грошей, їхньої безмежної влади над суспільством. Звідки ж беруться люди того ґатунку, яких можна назвати цахесами? Гофман дає кілька версій їх походження. Це є засліплене сус­пільство, яке в повному самозабутті творить собі кумира, про­яви потойбічних чарівних сил, влада гаманця, просто людське божевілля. До того ж, Гофман простежує весь шлях поклоні­ння фальшивому кумирові: від захоплення й обожнювання до смертельного жаху перед черговим тираном. Не треба ду­мати, що автор висміює тільки нікчемну і потворну істоту Цахеса. Мішенню для стріл сатири насамперед є суспільство, вражене сліпотою. Своїм твором Гофман блискуче доводить, що цахеси живуть і працюють лише завдяки нікчемності сус­пільства, що їх вивело на вершину життя. Тому не дивно, що в країні, де панує малюк Цахес, бракує моралі, любові, щирості. На жаль, автор, поставивши точний діагноз хворому суспіль­ству, не дає рецептів лікування хвороби.

Гофман виводить на суспільну сцену також антипода ма­люка Цахеса — студента Бальтазара. Це типовий романтич­ний герой. Він є натурою насамперед творчою, яка проти­стоїть підгнилому суспільству. Але автор іронізує і над цим персонажем: Бальтазар швидко перестав цікавитися суспіль­ними проблемами, вдовольнившись легким щастям обивате­ля. Він одружується із своєю коханою, молоде подружжя осе­ляється в затишному сільському будиночку, і душі Бальтаза­ра та красуні Кандіди засинають навіки.

У сьогоденному суспільстві казка “Малюк Цахес” звучить дуже гостро. В реальному житті не існує чаклунів, але цахеси займають найвищі пости, і годі їх звідти викурити. І саме цахеси одружуються з прекрасними кандідами, і саме вони купують собі за народні кошти затишні хатинки десь на межі географії. А ось на бальтазарів чекають зовсім інші речі — ганьба, вигнання, ув’язнення, смерть. Сьогоднішні молоді ук­раїнці зобов’язані замислитися над “Малюком Цахесом”, бо саме від них певною мірою залежить подальша доля нашої держави. Тільки одне відомо абсолютно точно: краще висмі­ювати ницих цахесів, ніж плазувати перед ними, краще ни­щити цахесів, ніж підкорятися їх огидній владі.