Зображення величі і краси козацької звитяги. Небагато поетів так вплинули на формування національ­ної свідомості українців, як вплинув Шевченко на духовний краєвид України. Поезія митця навчила його сучасників пізнавати і засуджувати несправедливість в суспільстві. Шевченків “Кобзар” — найволелюбніша книга усіх часів. Воля, прагнення до неї звучать з кожної її сторінки.

Улюбленими героями Великого Кобзаря були народні витязі, повстанці-гайдамаки, козаки-запорожці, що обороня­ли свій рідний край, були носіями народної правди і честі.
Саме про повстанців, про часи Коліївщини розповідаєть­ся в його творі “Гайдамаки”. Це поема полум’яного й грізного народного гніву, народженого одвічною соціальною і націо­нальною несправедливістю:
…Замучені руки
Розв’язались — і кров за кров,
І муки за муки!
Повстанці палко прагнуть визволення. Шевченко змальо­вує сильних, мужніх людей, які піднялися на захист Бать­ківщини, рідного краю від польських панів-поневолювачів. Це “орли”, що злетілися на гвалт України.
Величні й прекрасні герої поеми: Гонта, Залізняк, Яре­ма. Забувши про особисте, стає на бік повсталого народу Іван Гонта. Максима Залізняка гайдамаки називають батьком, бо він турбується про кожного знедоленого і прагне волі для України. Ярема — представник найбідніших верств населення. Він мріє про справедливу гетьманську владу, ге­роїчно бореться за здійснення своїх прагнень.
В кожному рядку твору відчувається могутність, масовість гайдамацького повстання:
Як та хмара, гайдамаки Умань обступили Опівночі; до схід сонця Умань затопили…
Митець підкреслює в поемі глибоко повчальний сенс Ко­ліївщини:
Слухайте ж, щоб дітям потім розказать,
Щоб і діти знали, внукам розказали,
Як козаки шляхту тяжко покарали
За те, що не вміла в добрі панувать.
Теми козацьких походів поет торкається і в поемі “Гамалія”. Головний герой її — Гамалія — узагальнений образ козацького ватажка, військо якого з веселою піснею іде виз­воляти братів з неволі:
Реве гарматами Скутара,
Ревуть, лютують вороги;
Козацтво преться без ваги —
І покотились яничари.
Читаючи ці рядки, проймаєшся повагою до своїх предків, героїчного минулого, розумієш всю велич і красу козацької звитяги.
Про виступ козаків у морський похід на Царград читає­мо у вірші Кобзаря “Іван Підкова”. Поет змальовує у ньому часи, коли в Україні “ревіли гармати”, коли запорожці “вміли панувати”.
Про перемогу козаків над військом польської шляхти у 1630 році під Переяславом оповідає нам поема “Тарасова ніч”. Головний герой твору — славний козак Тарас Трясило якого Т. Шевченко оспівує особливо натхненно:
Обізвавсь Тарас Трясило Віру рятувати,
Обізвався, орел сизий,
Та й дав ляхам знати!
Поет захоплювався козаками, захисниками України, вірив, що пам’ять про них житйме вічно у думах , піснях, у творах кобзарів:
Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Так, дійсно, слава України — це “козацька слава”. І ми нащадки славних запорожців, повинні знати своє героїчн. минуле, пам’ятати про ратні подвиги своїх предків. Саме таку мету ставив перед собою Великий Кобзар, зображуючи велич і красу козацької звитяги у своїй творчості.