Зображення козацької звитяги. Славне історичне минуле нашого народу засвітилося яс­кравою зіркою на сторінках безсмертного “Кобзаря”. Ніхто до Шевченка не зобразив з таким натхненням велич і красу козацьких подвигів. Ніхто з таким болем не будив народну пам’ять, не нагадував так про звитягу лицарів, що, не жалію­чи життя, ставали на захист волі, рідної землі, рідного народу. Поет звертався до покріпачених українців з палким закли­ком згадати давню славу своїх предків. Читаємо твори Тара­са Григоровича “Гамалія”, “Іван Підкова”, “Гайдамаки”, “Пе­ребендя”, “На вічну пам’ять Котляревському”, “До Основ’я­ненка”, і бачимо нашу історію, показану в живих образах. Відважні козаки-запорожці мужньо захищають рідний край від орди і йдуть походом до Трапезунда та Константинополя, щоб визволити із неволі побратимів. Один з таких походів зображено в поемі “Гамалія”. Щоб відплатити за спалені села, за тисячі вбитих і загнаних в полон, за кров і муки братів, за хижацькі напади, веде в чужу землю козаків відважний ота­ман. Захоплення безстрашністю запорожців, благородством їх мети і відвагою сердець звучить заключним акордом у кінці поеми. Славні лицарі повертаються на Україну, визво­ливши невільників. Вони величають свого ватажка:

Слава тобі, Гамаліє,

На ввесь світ великий,

На ввесь світ великий,

На всю Україну,

Що не дав ти товариству Згинуть на чужині!

Велич і краса козацької звитяги висвітлена Кобзарем і в його поемі “Гайдамаки”. У центрі уваги тут повстання 1768 року, відоме в історії під назвою “Коліївщина”. Ватажки по­встанців — відважні козаки Залізняк і Гонта. Максим Заліз­няк — син бідних селян, син свого замученого народу:

Нема в його ні оселі,

Ні саду, ні ставу…

Рішучий та хоробрий, він завжди йде попереду, подаючи приклад іншим козакам. Автор захоплюється його силою: “..і воює, і гарцює з усієї сили”.

Гонта заради волі рідного краю забув про особисте життя. Велику жертву кладе він на вівтар свободи — життя власних синів. Він любить своїх дітей, але дав присягу “різать католи­ка” і свято її виконує. Шевченко оцінює жертовність цього вчинку дуже високо, адже його герой бореться не за особисте щастя, а за визволення всього поневоленого народу.

Головний герой поеми “Гайдамаки” — повсталий народ. Ярема Галайда — його яскравий представник. Рисами справ­жнього українського козака наділений цей персонаж. Його вчинками керує вільний козацький дух. Ярема — захисник України, мужній, відданий народній справі, вірний коханій Оксані. Своїм незвичайним завзяттям, чудовим володінням зброєю Ярема викликає прихильність Гонти і Залізняка. І сам Шевченко захоплюється своїм героєм:

Придбав Максим собі сина

На всю Україну.

Хоч не рідний син Ярема,

А щира дитина.

Наскрізь пронизана прагненням до волі поема “Іван Підко­ва”. Основна думка цього твору — запорожці вміли добувати “і славу, і волю”, тому пам’ять про них житиме у віках. “Сла­ва не поляже”, — стверджує Шевченко в поетичному звер­танні “До Основ’яненка”. Слава живе в пісні, у думі про ко- заків-лицарів. Вона живе у віщому слові великого Тараса:

Без золота, без каменю,

Без хитрої мови,

А голосна та правдива,

Як Господа слово.

Визначному ватажкові українського народу в боротьбі про­ти польської шляхти Семенові Палію Шевченко присвятив історичну поему “Чернець”. Колишній воїн, досягнувши по­хилого піку, мусив, за старими запорозькими звичаями, йти в монастир. Головну увагу автор приділяє особистим пережи- нішкям Палія. В уяві героя проходить його життя, оживає слинне січове братерство. Палій тяжко переживає своє без- силля, свою самотність. Але, як справжній патріот, він думає передусім про Україну.

“Кобзар” — книга, наповнена відчуттям національної гор­дості, закликами боротися за свою волю і щастя. Поезії Шев­ченка залишають в нашій пам’яті незабутній слід, віру в не- знищенність моральної справедливості, совісті, правди. Вони викликають бажання бути схожими на волелюбних прадідів, любити рідну землю, пишатися минулим України і бути гідни­ми синами рідного краю.

Чітко усвідомлюючи, хто стоїть на перешкоді розвитку Ук­раїни і народу, поет усю силу свого таланту спрямував на те, щоб відстоювати таку потрібну людям правду і справедливість. Завдяки своїй мужності, благородству, чесності поетові вдало­ся перемогти обставини життя, пророче провістити про те оновлення, яке настане в житті народу України, що здобуде свою національну незалежність, а для людей — свободу. У цьому виявилась велич і слава Т. Шевченка — генія ук­раїнського народу.