Зображення козацької звитяги у творчості Т. Шевченка. Небагато поетів так вплинуло на формування національ­ної свідомості українців, як вплинув Т. Шевченко на духов­ний розвиток України, формування національної свідомості. Поезія митця навчила його сучасників пізнавати і засуджу­вати несправедливість у суспільстві. Шевченків “Кобзар” — найволелюбніша книга усіх часів. Воля, прагнення до неї зву­чать з кожної її сторінки.

Улюбленими героями Великого Кобзаря були народні бо­гатирі, повстанці-гайдамаки, козаки-запорожці, що обороня­ли свій рідний край, були носіями народної правди і честі.

Саме про повстанців, про часи Коліївщиди розповідається в його поемі “Гайдамаки”. Це поема полум’яного й грізного народного гніву, народженого одвічною соціальною і націо­нальною несправедливістю:

Замучені руки

Розв’язались — і кров за кров,

І муки за муки!

Повстанці палко прагнуть визволення. Шевченко змальо­вує сильних, мужніх людей, які піднялися на захист Батьків­щини, рідного краю від польських панів-поневолювачів. Це “орли”, що злетілися на прохання України.

Величні й прекрасні герої поеми: Гонта, Залізняк, Ярема. Забувши про особисте, стає на бік повсталого народу Іван Гонта. Максима Залізняка гайдамаки називають батьком, бо він турбується про кожного знедоленого і прагне волі для України. Ярема — представник найбідніших верств населен­ня. Він мріє про справедливу гетьманську владу, героїчно бо­реться за здійснення своїх прагнень.

У кожному рядку твору відчувається могутність, масовість гайдамацького повстання:

Як та хмара, гайдамаки Умань обступили Опівночі; до схід сонця Умань затопили…

Митець підкреслює в поемі глибоко повчальний сенс Колі­ївщини:

Слухайте ж, щоб дітям потім розказать.

Щоб і діти знали, внукам розказали,

Як козаки шляхту тяжко покарали

За те, що не вміла в добрі панувать.

Теми козацьких походів поет торкається і в поемі “Гама­лія”. Головний герой її — Гамалія — узагальнений образ козацького ватажка, військо якого з веселою піснею іде виз­воляти братів з неволі:

Реве гарматами Скутара,

Ревуть, лютують вороги;

Козацтво преться без ваги —

І покотились яничари.

Читаючи ці рядки, проймаєшся повагою до своїх предків, героїчного минулого своєї країни, відчуваєш всю велич і красу козацької звитяги.

Про виступ козаків у морський похід на Царград читаємо у вірші Кобзаря “Іван Підкова”. Поет змальовує в ньому часи, коли в Україні “ревіли гармати”, коли запорожці “вміли па­нувати”.

Про перемогу козаків над військом польської шляхти у 1630 році під Переяславом оповідає нам поема “Тарасова ніч”. Головний герой твору — славний козак Тарас Трясило, якого Т. Шевченко оспівує особливо натхненно:

Обізвавсь Тарас Трясило

Віру рятувати,

Обізвався, орел сизий,

Та й дав ляхам знати!

Поет захоплювався козаками, захисниками України, вірив, що пам’ять про них житиме вічно в думах, піснях, у творах кобзарів:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава,

Слава України!

Так, дійсно, слава України — це “козацька слава”. І ми, нащадки славних запорожців, повинні знати своє героїчне минуле, пам’ятати про ратні подвиги своїх предків. Саме таку мету ставив перед собою Великий Кобзар, зображуючи велич і красу козацької звитяги у своїй творчості.