Зображення боротьби князя Святослава. Менше тридцяти літ прожив Святослав, але це було надзвичайно насичене життя. Скляренків Святослав – хо­робрий воїн, видатний полководець і мудрий державний муж, досвідчений політик. Такою побачив його роль в історії письменник після уважного зіставлення фактів і вдумливого аналізу історичних першоджерел.

Причорномор’я, Поволжя і Крим — ось ті сфери, де мали зіткнутися інтереси Візантії і Русі. Врегулювати їх дипло­матичними шляхами було вже неможливо. Повільно, але невідворотно назрівав воєнний конфлікт, що втягував у себе різні племена й народи, коли на політичну арену вийшов Святослав, який став найактивнішим учасником подій важ­ливого міжнародного значення.

На багатьох сторінках роману Семен Скляренко із за­хопленням змальовує свого героя на чолі воєнної дружи­ни, пише про його незаперечний авторитет серед усіх воїнів. Князь тримався як простий воїн, був людиною демократич­ною, тому співвітчизники його любили і готові були йти за ним у будь-які битви. .

Письменник живе в конфліктах і драмах тієї епохи, яку він відтворює, але, збагачений досвідом історії, зна­ючи подальший розвиток подій, просто не може не наго­лосити на тому, який вплив вони мали на майбутнє, чим із ним пов’язані. Ось, наприклад, ніч перед знаменитою битвою під стінами Доростола, ніч роздумів Святослава: що буде і як буде після цієї битви? Відповідає на ці запи­тання вже сам автор: «… вирішувалась доля багатьох на­родів, доля, може, й поколінь… коли переможе Русь – то щастя, мир, спокій будуть на Дунаї, виросте й стане могутньою Русь, що ніякий ворог не буде їй страшний». А в іншому випадку – «багато земель загинуть під мечем імперії, на багато віків воцаряться там неволя, рабство, смерть…»

І ось вона, остання вирішальна битва. Візантійський імператор сподівається, що в ній нарешті буде знищене ви­снажене руське військо. Але Святослав не належав до тих, хто готовий змиритися з гіркотою поразки. Глибоким усві­домленням відповідальності за долю Русі пройняті слова Святослава, якими він звертався до своїх воїнів перед бит­вою: «Станемо ж твердо, дружино, не посоромимо Руської землі. Я піду перший з вами…»

Ось таким мужнім патріотом, який бажає добра і мо­гутності своїй державі, постає князь Святослав перед чи­тачем роману Семена Скляренка.