Усе у світі, починаючи з невидимого атома і закінчуючи сяючим сонцем, потребує певних фізичних законів, які керували б ними. Для гармонійного існування Всесвіту необхідні непорушні фізичні закони.

Десять Заповідей записані в книзі Вихід (див. 20:3-17). Він, цей Закон, досконалий, тому що визначає нашу поведінку на всіх рівнях: у ставленні до Бога, сім’ї, до суспільства загалом. Якби всі дотримувались цього Закону, то ми б жили в суспільстві добра і процвітання. Господь записав десять заповідей на кам’яних скрижалях і дав народу біля гори Сінай. Перші чотири заповіді стосуються відносин з Богом, наступні шість говорять про те, як людина має поводитись у суспільстві.

Розкриваючи тему нашого твору, зупинимось на останніх шести заповідях.

5-та заповідь: «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі» (Вихід 20:12).

Батьки мають право на таку любов і повагу, котрими ніхто більше не користується. Той, хто не визнає законний авторитет своїх батьків, — не визнає авторитету Бога. Ця заповідь вимагає від дітей любові й ніжності, турботи про батьків, збереження їх репутації, щоб діти для батьків були допомогою і втіхою в похилому віці.

«Не вбивай!» (Вихід 20:13). Усі вчинки, котрі сприяють скороченню життя: ненависть, помста, нехтування потребами потерпілих — у порушеннях 6-ї заповіді.

«Не чини перелюбу!» (Вихід 20:14). Ця заповідь забороняє не лише брудні вчинки, але й розпусні думки й бажання.

«Не кради» (Вихід 20:15).

Восьма заповідь засуджує крадіжку людей, торгівлю рабами й воєнний напад без попередження.

«Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!» (Вихід 20:16).

Будь-яка неправда, спроба чи намагання обманути нашого ближнього підлягає під цю заповідь. Навіть зумисне замовчування правди є порушеннями дев’ятої заповіді.

«Не жадай дому ближнього свого, не жадай дружини ближнього свого» (Вихід 20:17).

Яку людину можна назвати «вільною»: ту, що підкоряється закону, чи ту, яка порушує його? У чому полягає свобода для злочинця? У тому, щоб порушити закон? Але в такому разі він губить свою свободу, тоді як той, хто дотримується закону, залишається вільним.

Отже,значення Десяти Заповідей для співжиття в родині та суспільстві  незмінне й непохитне. Непорушність морального закону є нормою умовою всієї організації, розвитку й гармонії людини у стосунках з іншими людьми у суспільстві.