План

І. Життя треба прожити гідно.

II. Жити мудро — дотримуватися моральних поглядів на життя.

1. Дотримання заповідей Христових.

2. Заплямована совість Гриця.

3. Власні моральні принципи.

4. Моральність нашого суспільства.

III. Керуймося позитивними намірами.

Живіть мудро і не заплямовуйте совість. Як влучно сказав Павка Корчагін: «Життя дається людині один раз і його треба прожити так, щоб не було соромно за безцільно прожиті роки». Не можна не погодитися з цими словами, як і з настановою філософа Г. Сковороди: «Живіть мудро і не заплямовуйте совість».

Совість — це усвідомлення моральної відповідальності за свою поведінку перед собою і суспільством. Жити мудро, на мою думку, означає дотримуватися моральних поглядів на життя, які існують споконвіку в людства, щоб твоя совість залишалася чистою.

Живе мудро той, хто дотримується заповідей Христових. Поважає старших, любить ближніх, допомагає людині в тяжку хвилину, бажає всім добра. Легко дихає, почуває себе впевнено тільки той, хто не має ворогів, хто не робить зла іншим.

У людини, що не може жити в злагоді зі своєю совістю, неспокій у душі. Це буде гризти її сумління, її душу. Це не даватиме спокійно жити. Як приклад можна згадати хоча б Гриця Чупруненка з роману Л. Костенко «Маруся Чурай». Гриць заплямував свою совість зрадою коханій дівчині, що так чекала на нього. Піддавшись умовляннями матері, вирішив одружитися з Галею. Гриць втратив спокій, його душа прагнула каяття, не витримавши докорів власного сумління, він іде до Марусі просити вибачення. У розпачі Гриць випиває отруту, яку приготувала для себе дівчина.

Я вважаю, що кожна людина, крім великих загальнолюдських моральних принципів, має власні. Вони полягають у ставленні до найближчих людей, до навколишнього світу, до навчання. Дріб’язкові, на перший погляд, вчинки закладають основи характеру людини. У наш час люди значно простіше дивляться на навчання. Не встиг зробити домашнє завдання — списав, забув удома бутерброд — відщипнув у друга, одержав погану оцінку — сказав, що забув щоденник. І ці дії товариша або ж свої здаються звичайними. При цьому ніхто не відчуває докорів сумління.

Перевірено не одним поколінням: той, хто зробив аморальний вчинок хоча б один раз, — не зможе втриматись і надалі. Ось так і народжується мораль пристосуванця, брехуна, а іноді і негідника. Про яку совість тут може йти мова?

Уже й людство живе за якимись новими законами. Моральність суспільства можна легко перевірити за його ставленням до старих людей та дітей. Старі люди завжди зберігали історію свого роду, традиції та звичаї, навчали праці, яка допомагала вижити, їх цінували за досвід. Сьогодні, коли старі люди не виконують таких важливих функцій у суспільстві, змінилося і ставлення до них. Діти не поважають батьків, старі люди стали тягарем для них. Мізерні пенсії не дають можливості жити достойно, а діти, зайняті зароблянням грошей, часом забувають навіть зателефонувати батькам. А скільки покинутих дітей? Держава не в змозі піклуватися про покинутих дітей. А це свідчить, що не все гаразд в нашому світі.

Тому я вважаю, що про високі принципи не треба кричати, їх треба доводити на ділі, жити мудро, не заплямовуючи свою совість. Тільки тоді моральні принципи кожного з нас стануть моральними принципами суспільства, коли ми керуватимемося позитивними намірами.