Життєва драма Тараса Шевченка. Всю історію життя Шевченка можна  назвати тяжкою, нестерпно болісною драмою; історію його думки і творчості — драмою не менш тяжкою. Особиста драма в нього тісно і нерозривно сплітається з драмою його як геніального виразника думок і заповітних ідеалів рідного йому народу. Однак чи не найдраматичнішою стороною життя і творчості українського поета є його самотність як митця. Звичайно, він мав багато друзів, які схилялися перед його талантом. Пантелеймон Куліш казав навіть, що Шевченко — «національний пророк», а «сяйво духу Шевченкових творів було чимось надприродним».

Коли читаємо «Кобзаря», впадає в око дивовижна скромність поета в оцінці своєї творчості і суспільної ролі його музи. Він ніби не впевнений у своїх силах. Чуючи навколо себе стільки похвал, бачачи захоплення і схиляння перед своїм талантом, він не заспокоюється на лаврах, не піддається почуттю самовдоволення. Навпаки, душу поетову огортає самотність, в нього виривається гаряче благання:

…Ридаю,

Молю, ридаючи, пошли,

Подай душі убогій силу,

Щоб огненно заговорила,

Щоб слово пламенем взялось.

Щоб людям серце розтопило

І на Украйну понеслось.

Відчувається трагічний мотив духовної самотності митця: минуло десять років з часу виходу «Кобзаря», а людям «неначе рот зашито»:

Мій Боже милий, як хотілось.

Щоб хто-небудь мені сказав

Хоч слово мудре, шоб я знав,

Для кого я пишу, для чого,

За що Вкраїну я люблю,

Чи варт вона вогня святого?

Ці слова вирвалися в поета під час заслання (1849), коли відчуття відірваності від рідного народу і відсутність спілкування з близькими людьми особливо болісно давали себе знати. Можливо, поет непокоївся, що його слово, позбавлене достатньої сили того впливу, для якого воно покликане, не так буде зрозуміле рідному народові й не принесе очікуваного «дорогого жнива».

А першопричиною цих болісних переживань була глибока любов до України, до цієї «розритої могили», з якої викинули дорогі кістки і поглумилися над ними. Щоб любити, розуміти Тараса Шевченка і як геніального митця, і просто як людину, треба знати ці грані духовного світу великого поета.