ЗЕМЛІ ЗАГРОЖУЄ ЕКОЛОГІЧНА КАТАСТРОФА На сьогодні в Україні склалася неблагополучна екологічна ситуа­ція. Складається враження, що нашій владі взагалі байдужа ця проблема. Ніхто не звертає уваги на довкілля. Хоча, звісно, не все залежить від влади. Екологічна чистота, екологічна стабіль­ність залежать певною мірою як від кожної людини зокрема, так і від усієї нації загалом, адже ми самі несемо величезну відповідальність за здоров’я всієї планети. А починати піклуватися потрібно з наймен­шого: не смітити, не рубати дерева, не забруднювати воду тощо.

Ще змалку дитині потрібно прищеплювати любов до природи, бережливе до неї ставлення. Лише у дитинстві ми закладаємо фун­дамент, на якому буде триматися наше майбутнє. Усе це перший, але водночас і найвідповідальніший етап. Скільки дорікань із боку школярів викликають нав’язливі та, здається, нікому не потрібні суботники: «А чому це ми повинні виходити на вулиці свого міста (або селища) для того, щоб прибрати сміття (осіннє листя тощо)?»

На мою думку, не можна давати якісь поради щодо збереження краси всієї земної кулі, якщо ти забуваєш свій прямий обов’язок: зроби так, щоб у тебе вдома було чисто.

Зроби так, щоб ти мав змогу зі своїми друзями, братами, сест­рами насолоджуватися чистотою довкілля, коли вирушаєш на про­гулянку до парку або за місто. Зупинись, коли кидаєш на землю недопалок, обгортку. Отже, перша умова протистояння екологічній катастрофі формулюється так: зроби чистим свій дім і навчи цього свою дитину.

Друга умова набагато важливіша і складніша щодо своєї реалі­зації, бо потребує уваги всієї громадськості. Необхідно вживати активних заходів, спрямованих на збереження, раціональне вико­ристання і відновлення природних ресурсів і космічного простору. Безособова форма «необхідно* стає головною перепоною на шляху до реалізації цього важливого завдання. Звичайно, легко поставити питання: «Що робити? » Проте надто важко знайти на нього відповідь. Усі констатують, що проблема охорони природного середовища за­гострилася останніми роками, тому що господарча діяльність люд­ства почала порушувати природну рівновагу. Людина використо­вує близько сімдесяти відсотків земель, що придатні для сільсько­го господарства, п’ятдесят відсотків приросту деревини. Людина нещадно експлуатує природні ландшафти на шістдесяти відсотках території.

Так, добуток сировини і палива збільшився вдвічі. Технологічно недосконала обробка мінеральної та біологічної сировини створила глобальну проблему забруднення природного середовища відхода­ми виробництва. Людство потребує вирішення трьох найголовні­ших екологічних завдань: оновлення і покращення якостей середо­вища; охорона природного середовища і здоров’я людей; запобіган­ня шкідливому впливу господарчої діяльності людини. На черговій конференції ООН із проблем довкілля був декларований глобальний перехід до загальної охорони природного середовища. Були визна­чені основні шляхи реалізації цієї мети: покращити структуру ви­робничих комплексів шляхом збільшення кількості виробництв із високим рівнем екологічності; перейти до нових технологічних про­цесів, які будуть сприяти комплексному і повному використанню природних ресурсів; покращити методи очищення й утилізації шкідливих відходів; побудувати виробництва екологічної індустрії, які будуть самі переробляти відходи; посилити раціональне вико­ристання природних ресурсів, що буде сприяти вживанню заходів щодо охорони довкілля.

Екологічна проблема має ще кілька аспектів. У зв’язку із цим хочеться згадати події, що відбулися у 1986 році в Україні. Про­рочі слова «Апокаліпсису» справдились — вибухнула Чорнобильсь­ка атомна станція. Велика територія родючих українських земель була радіоактивно забруднена.

Тисячі сімей були змушені залишити свої оселі, тому що по­дальше проживання на цій території дорівнювало повільній, але не­минучій смерті. Власне, під час трагедії люди повністю не усвідом­лювали всіх її наслідків.

Минуло кілька десятиліть, і, здається, люди ладні забути про ці наслідки сьогодні. Про те, що ці наслідки є, свідчать дані соціо­логів і лікарів. Населення України невпинно зменшується. Кіль­кість новонароджених невпинно зменшується, а кількість смертей пропорційно зростає.

Період розпаду радіоактивних речовин триває сотнями, а то й тисячами років. Людина поступово пристосовується до нових об­ставин, але її генетична система пристосуватися до них аж ніяк не може. Унаслідок цього виникають різноманітні генетичні мутації. Навіть здорові батьки, що ведуть правильний спосіб життя, не за­страховані від народження хворої дитини.

Довго тривали пошуки винуватців Чорнобильської катастрофи. Настільки довго, що більшість учасників ліквідації пожежі на атомній станції уже перейшла до іншого світу. Серед винуватців можна назвати недбальство і людей недбалих. Але, на мій погляд, найголовніші винуватці трагедії — вчені. Вихід за межі дозволено­го для пізнання чого-небудь завжди має жорстокі наслідки.

Людина — це не божественна істота, яка передбачає свій завт­рашній день. Людина завжди може помилитися. Здається, такі ро­зумні люди, які винайшли способи створення « мирного атома», мали передбачити всі наслідки своєї плідної діяльності, передчувати ту небезпеку, яку являє собою малесенький атом. Отже, вчені повинні відповідати за свої винаходи.

В. І. Вернадський писав: «Із появою на нашій планеті світлої ро­зумної істоти планета переходить у нову стадію свого розвитку — біосфера переходить в ноосферу». Термін «ноосфера» був уведений у науковий обіг у двадцятих роках XX ст. на позначення сфери ро­зуму. Прогнози вчених не справдились, а точніше, справдились тільки частково.

Людський розум досяг високого рівня розвитку, але чи буде можливим існування чистого розуму поза існуванням біосфери. Усе, що народжується на нашій прекрасній планеті, є гармонійним, дос­коналим витвором непізнаної нами вищої сили. Якщо ми втратимо красу і гармонію, ми втратимо самих себе.