Засудження світу, що перетворює людей на башмачкіних. В основу задуму повісті М. Гоголя покладено конфлікт між «маленькою люди­ною» та суспільством, конфлікт, який веде до бунту, повстання навіть довготерп- лячу та забиту людину. Повість розповідає не тільки про окремий випадок з жит­тя героя. Перед нами постає весь його життєвий шлях: ми «присутні» при його народженні, виборі імені, дізнаємося про те, як він служив, чому йому була необ­хідна шинель, як він помер. Акакій Акакієвич живе у своєму маленькому світі, в якому отримує насолоду від переписування паперів. Він жодного разу не звернув увагу на те, що відбувається щодня на вулиці, і лише в переписуванні бачив чи­новник якийсь свій різноманітний і приємний світ. У цьому світі нічого не відбу­валося, і якби не неймовірна історія з шинеллю, і розповідати було б ні про що.

Башмачкін зовсім не прагне розкошів. Йому просто холодно, та й в департа­мент він має з’являтися одягненим у шинель. Мрія зшити її на ваті стає для ньо­го нездійсненною. В його системі світових цінностей вона має таке саме значен­ня, як прагнення якоїсь видатної людини домогтися влади над усім світом. Думка про шинель наповнює існування Башмачкіна змістом. Він навіть змінюється: стає жвавішим, характер його міцнішає, він стає людиною, яка визначила і постави­ла собі мету. З обличчя і вчинків зник сам собою сумнів, нерішучість. Вогонь ін­коли з’являвся в очах йото. І, досягнувши, нарешті, свого, герой вкотре зіткнувся з несправедливістю. Шинель вкрали. Але навіть не це стає головною причиною смерті нещасного Башмачкіна. «Значна особа», до якої чиновнику радять зверну­тися по допомогу, картає Акакія Акакієвича за неповагу до начальства і виганяє його зі свого дому. І ось зниклі з лиця землі «істота, ніким не захищена, нікому не дорога, ні для кого не цікава, яку навіть ніхто не помічає…» Смерті Башмачкі­на майже ніхто і не помітив.

Фінал повісті фантастичний, але саме він дає змогу письменнику ввести в твір тему правосуддя. Привид чиновника зриває шинелі зі знатних і багатих. Після смерті Башмачкін піднісся на недосяжну для нього раніше висоту, він подолав свої уявлення про чин. Бунт «маленької людини» Стає головною темою повісті.

Історія збіднілого чиновника написана так докладно і достовірно, що читач мимоволі входить у світ інтересів героя, починає йому співчувати. Але Гоголь — майстер художнього узагальнення. Він свідомо підкреслює: в одному департамен­ті служив один з-поміж чиновників… Гак виникає в повісті узагальнений образ «маленької людини», тихої, скромної, життя якої нічим не цікаве, але яка, проте, має почуття власної гідності і право на свій світ. Можливо, тому ми врешті-решт жаліємо вже не Акакія Акакієвича, а «бідне людство». 1 тому наш гнів викликає не трабіжник, а «знаічна особа», яка не зуміла пожаліти збіднілого чиновника.

У кінці повісті ми доходимо страшного висновку: предметом розповіді стає іс­торія не про крадіжку шинелі, а про те, як у людини вкрали життя. Акакій Ака­кієвич, по суті, і не жив. Він ніколи не розмірковував про високі ідеали, не ста­вив перед собою ніяких завдань, ні про що не мріяв. І те, що в основу сюжету по­кладено таку незначну подію, як крадіжка шинелі, характеризує у Гоголя сам світ. Читач не тільки входить у світ Башмачкіна, а й відчуває неприйняття цього світу.

У повісті звучить авторський голос, і М. Гоголь стає наче посланцем росій­ської гуманістичної традиції. Саме від імені автора говорить молодий чоловік, який, невдало пожартувавши над Акакієм Акакієвичем, «багато разів здригався потім на своєму віку, спостерігаючи, як багато в людині нелюдського, як бага­то приховано жорстокої брутальності у витонченій, освіченій світськості, і, Боже! навіть у тій людині, яку світ визнає благородною і чесною». Не потрібно жодних наукових досліджень, щоб зрозуміти, .що письменник засуджує цей негуманний світ, в якому знущаються з людини.