Засоби комічного у п’єсі. Іван Карпенко-Карий остаточно утвердив жанр сатиричної комедії в україн­ській літературі. Драматург використовував багато засобів комедійності. Та найвідчутнішими є гумор, іронія, сатира. Читач сміється, коли Роман навмисно розриває рукав, щоб якусь хвилинку иобути з Мотрею, або коли він, замість Мотрі, поцілував Гершка. Це доброзич­ливий, веселий, легкий сміх.

Ми співчуваємо Савці, коли він розповідає про те, як ходив на роздоріжжя кликати Гната безп’ятого. Зовсім інший характер сміху застосовує автор, коли описує сцену зустрічі Герасима з Невідомим. Смішно, що фабрику, яка випускає фальшиві гроші, називають «почтенною фірмою». Смішно, що Невідомий приніс справжні гроші і ніякої небезпеки немає, але він навмисне підкреслює конспіра­тивний характер зустрічі: таємничо озирається, виглядає у вікна. У світлі автор­ської іронії ми сприймаємо поведінку Герасима, який не може відрізнити фаль­шиві гроші від справжніх.

Викривальний характер сміху звучить у багатьох епізодах комедії «Сто тисяч». Роман з гумором розповідає про весілля сестри. Читач його розповідь сприймає із присмаком гіркоти: подія, що мала бути радісною, святковою, перетворюється на огидну бійку між родичами. Через виразні деталі — «батькові два зуби вибили» і подібне — автор і викликає осуд того аморального принципу, який так безсові­сно проповідує Герасим: обіцянка-цяцянка.

Особливої ваги у творі набувають і мовні характеристики. Так, Калитка бід­кається, що наймити лінуються, ухиляються від роботи, «тілько й думають: їсти і спать і жеруть, і жеруть, як з немочі, а сплять, як мертві». Смішними й аб­сурдними стають дорікання Герасима, що наймити не розуміють його інтересів, не співчувають, залишаються байдужими до його бажання «земельки прикупити».

Герасим Калитка прагне мати багато землі, заради цього не гребує нічим — ні шахрайством, ні здирством, ні лихварством. Духовно убогий, морально нікчем­ний, він проявляє деспотизм, зажерливість, скупість. Убогість духу так і не зро­била калитку багатим.

У творі автор, ніби сміючись, а проте серйозно попереджає про небезпеку брудних грошей, які калічать душу, руйнують споконвічне уявлення про добро і зло, спотворюють моральні основи, від яких залежить здоров’я нації.