Засоби гумору і сатири у творах Остапа Вишні. Твори Остапа Вишні не тільки смішні й дотепні, а й літературно довершенії Що ж робить їх такими? Звичайно ж, майстерне володіння певними прийомами зображення, що є виявом мого таланту спостерігача, таланту людяності і любові. Читач не дуже прагне до аналізу, він насолоджується твором у цілому. І перше що його вражає, — ліричний герой творів. Наприклад, у «Моїй автобіографії» ЦІ своєрідна маска простачка, такого собі дурника, у якого й мова підходяща — гумористичний ефект досягається завдяки оксиморонності, наприклад, у розповіді про батьків: «За 24 роки спільного їхнього життя, як тоді казали, послав їм Гос подь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись милосердному», Широко використовував письменник і поєднання стилів — наукового та розмов ного для створення сатиричного ефекту. Так у «Моїй автобіографії» він, іронізуючи з анкет та критичних публікацій, писав: «Коли є в хлопчика чи дівчинки нами до замислення, а навкруги росте картопля, чи бур’ян, чи калюжі, — амба! То вже так і знайте, що на письменника воно піде». Поєднання стилів можна побачити і в«Мисливських усмішках», і в «Зенітці». Отже, це чи не найпоширеніший прийом Остапа Вишні. Як і поєднання елементів гумору й лірики, сатири, що його спостерігаємо в описі вчителя та його лініііки: «Де тепер вона; та лінійка, що  робила мені стиль літературний?» Різноманітність інтонацій, шо створюють на диво гармонійну єдність, — ось ще один із секретів Остапа Вишні. Часом його творам властива парадоксальна загостреність анекдота, а інколи — м’який ліризм. Багато разів можна натрапити на антитезу («З одного боку — цілував барині руку, а з іншого — клумби квіткові їй толочив»), зіставлення. Та й бурлеск не був чу жий Остапові Вишні: «Чистий тобі лейборист. Між соціалізмом і королем вертівся, як мокра миша». Часом головним прийомом ставала іронія або й самоіронія,

Засоби сатири — бурлескну лексику («загребли трьох отам на вигоні» (замість «поховали» — високою літературною), лайливі, просторічні слова (погань, песиголовці), промовисте прізвище старости — Панько Нужник, граматичні засоби, зокрема вживання середнього роду замість чоловічого («воно, сопливе, виплакало, щоб його в колгосп прийняли» тощо), — Остап Вишня щедро застосовує і в «Зенітці” Адже він так хотів, щоб його «гумореска відігравала й певну, сказать би, мобілізаційну, підбадьорювальну роль».

Нелегко назвати достоту всі прийоми гумористичного та сатиричного зображення, настільки вони різноманітні. Та головне те, що всі його твори є гармонійним цілим. Його дотепне слово і сьогодні викликає щирий веселий сміх.