ЯКИЙ життєвий шлях мені обрати? Скоро в нашому учнівському житті настане переломний момент: ми закінчимо школу й розлетимося хто куди. Тому вже сьогодні кожен із моїх однокласників задумується над вибором життєвого шляху. Ще б пак! Залежно від того, яку путь обере людина, буде визначена її подальша доля.

Роздуми про власне майбутнє — де роздуми, де навчатися і працювати. Це вибір певної лінії поведінки, вибір життєвих прин­ципів, визначення особистої системи цінностей… Знаю точно: я хочу бути Людиною. Так, саме Людиною у високому розумінні цього слова. Важко бути щирим, відвертим, порядним з іншими людь­ми, водночас не забуваючи й про власну індивідуальність та інтере­си, вважатися хорошим другом, справжнім фахівцем в обраній про­фесії тощо непросто. Значно легше жити, так би мовити, навмання, йти в «нікуди»: сьогодні мені добре, а завтра хоч трава не рости. Образив людину? Нічого, переживе. Засмутив батьків? Якось обій­деться. Зійшов на криву стежку в житті? Так живемо ж один раз! Ні, таке ставлення до життя мені здається поверховим, егоїстич­ним та безперспективним. Тільки любов до рідних та друзів, до­тримання норм моралі може бути запорукою успіху.

Що ж до професії, то найбільше мене цікавить робота з людьми. Цей вид діяльності передбачає щоденне спілкування з широким колом чи то учнів, чи то пацієнтів (залежно від фаху). Розумію, щоб давати іншим якісь поради, фундаментальні знання, вказівки, треба довго й наполегливо вчитися, і я готовий до цього. Досі пам’я­таю прочитану в дитинстві повість Григорія Усача «Металіст з 9-Б». Герой твору вирішує стати лікарем, як його батько, що присвятив усе своє життя рятуванню пацієнтів. Хлопець робить вибір усупе­реч тиску упереджених однокласників, дітей доволі забезпечених батьків. Ці учні цинічно поводяться, не думають про майбутнє, бо впевнені, що батьки все зроблять за них, улаштують куди-небудь. То чи варто хвилюватися?

Головний герой, серйозно налаштований обрати правильний жит­тєвий шлях, разюче виділяється на фоні розпещених та самовпев-
нених однолітків, чим викликає симпатію читачів. Я хочу так само спокійно й упевнено йти до мети, не зважаючи на труднощі, цинізм непорядних людей. Буду наполегливим, адже я переконаний у пра­вильності обраного шляху.

Я визначився з планами на майбутнє, почуваю себе спокійним і сповненим сил, аби утілювати ці задуми в життя.Хотілося б, щоб я й усі мої однокласники досягли того, про що мріємо. Дуже добре, що мрії ці різні, несхожі одна на одну, тим цікавіше буде спостерігати, як кожен із нас прокладатиме свою жит­тєву стежку.