Як зробити текст цікавішим. За красою мови всіх людей можна поділити на хороших та поганих оповіда­чів. Хтось може стати письменником, а хтось — ні. Це залежить багато від чого, передусім — Від таланту, але й від багатьох «дрібниць»: як вміє людина розставити слова у реченні і які саме слова добирає, коли навіть у неї є, що сказати читачам.

^Найчастіше людина не виховує себе в цьому напрямку і якось про це взагалі не думає. Але розвивати власну мову не важко, лише треба час від часу згадувати про таку необхідність, більше читати та додавати нові слова у свій словник.

Один із найпростіших засобів зробити свої розповіді цікавішими — це вико­ристовувати епітети, пояснення та прикметники, які створені саме для цього. На­приклад, на запитання: «Що ти робив учора ввечері?» — можна відповісти так: «Як і завжди, ввечері я погуляв із собакою: зайшов до парку, постояв на місці десь 15 хвилин, а потім повернувся додому». Ця відповідь є дуже нудною, не цікавою, таку ніхто не захоче слухати.

А що буде, якщо ми додамо трохи прикметників та пояснень?

«Як і завжди, коли ввечері ясно, я погуляв з моїм непосидючим собакою. Зай­шов до сонного осіннього парку, постояв, насолоджуючись його красою, десь 15 хвилин, помріяв та й пішов собі додому». Це вже, зовсім інший текст. Хоча його ще й не настільки цікаво читати, але читач вже не засне на середині.

Ще важливіше до розповіді додавати деталі, порівняння, події та описи, які могли б зацікавити іншу людину та які роблять зі звичайного тексту оповідну лі­тературну форму. Візьмемо та прикрасимо ними наш текст: «Як і завжди, коли ввечері ясно, я вирішив піти погуляти з моїм непосидючим собакою Варею. Піс­ля школи настрій був поганим. Весь шлях до парку Варя стрибала навколо мене та так тягнула повідець, що на місце прогулянки ми майже прибігли. Зайшовши до сонного осіннього парку, я відпустив повідець. Варя була щасливою та грай­ливою, наче маленьке щеня. Вона одразу погналася за голубами, а потім знайшла собі іграшку у вигляді м’ячика, який забула тут якась дитина. Сам я стояв та на­солоджувався гарною погодою та повітрям. Хотілося мріяти, як усе буде, коли я

закінчу школу і стану незалежним від уроків та контрольних. Десь за 15 хвилин я зрозумів, що на душі вже стало легко, покликав Варю, і, хоч як вона опиралася, ми пішли додому». Гадаю, так могло б бути написано у якомусь літературному творі.

Усі ці художні засоби були придумані саме для того, щоб текст та мовлення людини були насиченими та цікавими. Щоб ті події, якими ми ділимося з дру­зями, сприймалися ними, як справжні. Нам обов’язково треба навчатися так ви­словлювати свої думки, щоб вони були зрозумілими та цікавими. Вважаю, це зна­добиться і в майбутній професії, і в дружньому спілкуванні, бо хороший співроз­мовник одразу справляє гарне враження у будь-якій компанії. Саме такої краси­вої мови навчає нас і написання творів, і читання книжок.