Як я шукаю свій шлях. У багатьох літературних творах, у кіно та навіть від батьків я багато разів зу­стрічав по-різному висловлену думку про те, наскільки важливим для людини є знайти свій шлях. Під цим інколи розуміють роботу, а інколи — загальну пове­дінку людини та весь напрям її життя. Тобто саме від того, чи знайде людина цей шлях, залежить її щастя.

Але як дитина чи підліток може знайти цей шлях, якщо в неї немає ніякого досвіду праці у різних сферах і вона не знає навіть про всі можливості в житті? Звичайно, у нас зараз існує майже необмежений вибір, але, можливо, було б кра­ще, якби його було трохи менше.

— Досвіду надають події, а не час, — якось сказала мені одна розумна людина, і тому я довго намагався шукати свій шлях у зовнішньому світі. Я ходив у різнома­нітні спортивні секції та клуби, займався футболом, трохи боксом, дзюдо та тені­сом. Ходив у драматичну студію та художню школу, намагався навчитися грати на гітарі, але ніяких особливих талантів не виявив ані в спорті, ані в творчості. Мене не цікавлять ані техніка, ані машини, ані комп’ютерні програми. Наприклад, мій найкращий друг прокидається та лягає з думками про комп’ютери. Він постійно вивчає якісь нові програми: для малювання, для проектування та навіть для оброб­ки звуку. Я розумію, що він — більш щаслива людина, бо вже знає, до якої сфери у нього потяг. Після школи він хоче стати програмістом та створювати спецефек­ти або нові комп’ютерні іграшки. Мені ж це не цікаво. Не сподобалося мені та­кож ані доглядати тварин у клубі для любителів природи, ані воювати під час ігор.

Тоді я дійшов висновку, що в мене, мабуть, немає жодного таланту, і я ніколи не знайду свій шлях. Це тривало майже рік! Але потім доля знову дала мені пора­ду, цього разу вже у вигляді цитати в Інтернеті, яка мене вразила. «Краще за все працювати у сфері, де ти був би готовий витрачати час, навіть якби тобі не пла­тили грошей».

З того часу я вивчаю не зовнішні можливості, а віддаю перевагу власним ін­тересам. Уже знаю, що мені подобається спостерігати за людським життям, і я досить уважний до дрібниць, яких інші не помічають. Ще я даю гарні порадцдру- зям і ніколи не роблю висновок зопалу. Мені подобається у якихось подіях або вчинках шукати справедливість, читати книжки, вивчати історію. Тому, гадаю, я міг би стати непоганим психологом, письменником чи істориком. Ще, можли­во, слідчим. Але найцікавіше для мене зараз дізнаватися про нові факти з історії. Я навіть хочу знайти щось нове у своєму місті, піти до клубу антропологів (це на­ука про вивчення людини) та до клубу археологів. Якщо такі є… У мене ще по­переду кілька років для прийняття рішення, тому я намагаюся бути розважливим, уникати поспіху.