Є люди, які не лише на словах люблять природу і готові її захищати. Двоє хлопчиків з оповідання Є. Гуцала «Лось» своїм мужнім вчинком показали, як треба любити природу.

Як хлопчики рятували лося. Сюжет оповідання простий і трагічний. Старий лось вийшов із заповідного лісу на берег річки. Стояв чудовий зимовий ранок. Обережно ступаючи по льоду, лось наблизився до ополонки. Не встиг він напитися води, як крига під ним тріснула. Лось опинився у крижаній пастці. Мисливець, який із кущів спостерігав за лосем, і не подумав допомогти бідолашній тварині.

Лось втрачав сили. Він бився у крижаній воді серед уламків льоду. Хлопчиків, які вийшли на берег річки, ця картина вразила. Вони мали лише сокиру і велике бажання допомогти тварині. Хлопчики почали рубати сокирою кригу в напрямку ополонки. Робота ця була важкою і небезпечною, але іншого шляху до порятунку лося не було.

Можна лише уявити, якими щасливими почували себе хлопчики, коли врятований ними лось вийшов на берег. їм навіть здалося, що могутній звір якось дивно і з вдячністю поглянув на своїх рятівників. Потім повільно пішов до запо-нідного лісу. Та не встигли хлопчики порадіти, що все добре скінчилося. Гучний Постріл обірвав тишу зимового ранку. Двоє рятівників кинулися в кущі і побачили на снігу нерухоме тіло лося. Поруч стояв з рушницею їхній дядько. Хлопчики у  розпачі схилилися над лосем і просили його не помирати, просили підвестися і йти до лісу. Однак тварина була мертвою.

Я люблю казки та оповідання про тварин. Проте такий кінець, де гине беззахисна тварина, хвилює мене до сліз. Хлопчики, рятуючи на річці лося, вчинили смілими і мужньо. Вони не піддалися на вмовляння дядька мовчати про загибель лося й липли до заповідника шукати охорону. Тепер уже дядько зрозумів ганебність свого вчинку. Він схилився над лосем і потай благав його ожити. «Але лось навіть не ворухнувся. І розлогий кущик його ріг уже ніколи не зазеленіє, не оживе».