Я — НЕПОВТОРНА ОСОБИСТІСТЬ. Для чого ми приходимо у цей світ? Життя — це випробування заради якогось іншого духовного існування чи неповторна мить, яку необхідно навчитится цінувати. Скільки людей у світі намагалися знайти відповідь на це питання. Кожен по-своєму, помиляючись, утрачаючи віру в свій розум.

Людина не може пізнати того, що їй пізнати не дано, проте гідно прожити на цьому світі вона здатна. Це відбувається лише в тому випадку, коли особистість усвідомлює свою унікальність, непов­торність. Тому мені цікаво дізнаватися про життя людей геніаль­них, геніальних не тому, що вищі сили подарували їм талант і май­стерність, а тому, що вони хотіли бути щасливими. Кожен їхній вчинок був позначений надзвичайною, неймовірною силою духу. Таким прикладом сильних неповторних особистостей у світовій історії для мене є постаті письменниці Лу Саломе і художниці Фріди Кало.

Лу Саломе народилася у Петербурзі в середині дев’ятнадцятого століття у сім’ї генерала російської армії Густава фон Саломе. Батьків Луїзи надзвичайно хвилював тогочасний народовольчий дух. Уже тоді дівчинка зрозуміла, що слабка стать — це носій сили. Образ жінок-бунтарок назавжди посів місце в серці дівчини. Особлива сто­рінка в житті Лу — зустріч із видатним поетом P. М. Рільке. Коли вони познайомилися, йому був двадцять один рік, їй — тридцять п’ять.

Лу Саломе стала рятівним якорем у долі поета Рільке: він страж­дав від нападів страху й неконтрольованих депресивних станів…

У Саломе вже тоді виявився специфічний талант, що незабаром зробить її чудовим лікарем: вона не шкодувала часу на те, щоб вник­нути в суть сердечних переживань поета, терпляче вислуховувала його, намагалася разом із ним зрозуміти їхню причину і тим са­мим полегшити його страждання.

У Фріди Кало було три дні народження. Офіційно вона народи­лася у 1907 році, але твердила, що народилася на три роки пізніше разом із Мексиканською революцією. Її батько був фотографом. Він обожнював доньку, вчив ретушувати фотокартки.

У шість років Фріда захворіла на поліомієліт і стала калікою — права нога в неї була коротша і тонша за ліву. Щоб приховати це, дівчинка носила чоловічі костюми і довге плаття. У школі діти нази­вали її «Фріда — кістяна нога». Коли дівчинка залишалася на са­моті, вона підходила до вікна, дихала на нього і малювала двері. Там, за цими дверима, жила її єдина подруга — звичайно, вигадана.

У п’ятнадцять років Кало вступила до престижної Національної підготовчої школи, щоб вивчати медицину. Вона відразу стала зіркою. Ніхто не вважав її нещасною, навпаки, чоловіки миттєво закохувалися в цю чорнооку красуню із розкішними косами.

Невдовзі з дівчиною трапилося нещастя: автобус, на якому їхала Фріда, зіткнувся із тролейбусом. Ніхто не вірив, що вона повернеть­ся до життя. Але Кало знову перемогла — так вона народилася втретє.

Нове життя було нестерпним. Страшного болю дівчина намага­лася позбавитися за допомогою наркотиків, алкоголю. Усі тридцять років після аварії були роками подолання болю, життєвих обста­вин, подолання самої себе. Перші ж три місяці, найстрашніші, вона провела у ліжку: вільними залишалися тільки руки, решта тіла була «закована» у спеціальний корсет. У той час Фріда почала ма­лювати.

Я не претендую на роль геніальної письменниці, психотерапев­та, художниці, але знаю точно, що життя кожної людини — це справжнє мистецтво. Отже, якщо ти себе вважаєш непересічною особистістю, ти повинен гідно прожити своє життя. Сила духу, цілеспрямованість, впевненість у правильності своїх вчинків і ра­зом із тим повага до ближніх — це риси сильної людини, справж­ньої особистості.