I. Новаторські моменти О. Олеся. (Творча спадщина Олеся досить велика, якщо врахувати, що більшу частину її становить поезія — дев’ять книг. Звертався митець і до драматичного жанру. О. Олесь розширив тематичний, стильовий діапазони лірики, підніс виражальну силу українського художнього слова. Не будучи «модерністом», він вніс багато нового в розвиток української поезії, зокрема наголосив на естетичній цінності поетичного твору, рішуче заперечив абстрактну декламаційність.)

1. Ознаки поетичного стилю. (Поезія Олеся вже з виходом першої збірки завоювала прихильність знавців літератури і масового читача. У ній були представлені безпосередність і щирість поетичного вислову, глибокий внутрішній драматизм почуття, багатство мінливих відтінків настрою.)

2. Тематичне розмаїття О. Олеся. (Життя природи, кохання, перипетії громадської боротьби — основна тематика творчого доробку поета.)

3. Широкий політичний світогляд. (У віршах Олеся не знайти концептуального осмислення революційної боротьби: йдеться не про декларативне висунення якихось віршових програм, а про широкі політичні світогляди. Вони відсутні повністю в поезії Олеся.)

4. Образна система. (В образній системі поета є народницька символіка. Дуже вразлива тендітна душа ліричного героя хворобливо реагує на всі життєві обставини, які перегукуються з образами природи.)

II. Художній світ О. Олеся. (В основі художнього світу Олеся, створюваного інтимною лірикою, лежить неоромантичне протиставлення дійсності, з одного боку, і мрій та сподівань героя — з другого.)

1. Контрастні поняття. (Поет воєдино зливає протилежні поняття: йдеться про біль, муки, кров, рани, і все це стає ще болючішим через те, що з них проростає «ніжність» і «жаль», що все це здійснюється в пошуках тієї «ніжності», відсутність якої дуже хвилює ліричного героя.)

2. Роль природи в ліриці Олеся. (Природа в ліриці Олеся виступає не просто зовнішнім аналогом чи тлом переживань людини: поету притаманний своєрідний поетичний пантеїзм — розмаїття почуттів у житті квітів, трав, сонячного проміння. Природа живе дуже виразним життям, поет тонко передає її порухи й настрої. Відображення в ній переважно музичне з очевидно відчутними ритмами. Кращим зразком пейзажної лірики Олександра Олеся є низка віршів із циклу «Щороку», де змальовано річний круговорот природи.)

III. Ліричні твори Олександра Олеся. (Ліричні твори Олеся, музикальні, часто «романсові» за формою, віддавна привертали увагу композиторів — М. Ли сенка («Сміються, плачуть солов’ї», «Айстри», «Гроза пройшла… зітхнули трави»), К. Стеценка («Сосна»), Я. Степового («Не беріть із зеленого лугу верби»), С. Людкевича («Тайна») та інші.)

IV. Драматичні твори Олеся. (У драматичних творах Олеся («По дорозі в казку», «Трагедія серця», «Над Дніпром», «Ніч на полонині» тощо) ще виразніше, ніж у поезії, виявилась неоромантична концепція.)

V. Олександр Олесь — перекладач. (Відомий Олесь і як талановитий перекладач — «Пісня про Гайявату» Г. Лонгфелло, казки В. Гауфа, ліричні твори поетів багатьох країн.)