ХУХА-МОХОВИНКА

Хухи бувають різними: лісовими, печерницями, очеретянками, бур’янами, степовичками, байрачними, левадними. В залежності від того, де вони живуть. Але Хухи не люблять вогких місць, тому ніколи не живуть на болотах. Моховинка була боровинкою. Хатин­ка її була під великою сосною. Хуха мала довгу вовночку. Вовна в Хух такого ж кольору, як і речі, біля яких вони знаходяться.Хуха-Моховинка народилася влітку. Всі її дуже любили за доб­ру й щиру вдачу, слухняність та працьовитість.

Якось Моховинка прокинулася від того, що випав перший сніг. Хуха затулила вхід від холоду мохом і знову заснула. Та якийсь страшний звук знову розбудив її. Вискочивши надвір, вона побачи­ла, що хтось рубає її сосну. Хухи не могли нічого зробити, і покли­кали лісника. Відчувши небезпеку, дід кинувся тікати. Але було запізно — хатку Хухи було зруйновано. Побігла Моховинка на край лісу. Там вона побачила дивні споруди, звідки тягло теплом і пахло чимось смачним. Це був хлів. Потрапивши в хатину, Хуха побачи­ла двох великих білих тварин, схожих на Диких кіз або сарн. Вони дозволили Моховинці пожити в них. Тож тепер вона стала хлівною Хухою. До хлівця раз у раз приходила дівчинка, приносила хліба, доїла кіз. Інколи з нею був маленький хлопчик. Тепер у Хухи були і тепло, і їжа.

Одного разу в хліві трапилася біда. Коза Лиска заплуталася в сітці, що її кинув господар. Ніхто не міг допомогти їй. Тоді Мохо­винка пробралася в дім, стала будити дітей. А коли всі дорослі пішли, Моховинка стала видимою для діток і розповіла їм про лихо, що сталося із козою. Діти поспішили На допомогу.5 клас

Відтоді Хуха дуже подружилася з дітьми. Якось, коли Моховин­ка гралася з дівчинкою та хлопчиком, зайшов дід, побачив Хуху і почав лаятися. Потім кинув у неї сокирку. Побігла тоді Хуха в ліс, зробила собі тимчасову хатинку й зажила собі.

Так минув рік. Знову настала сніжна зима. Та Моховинка вже була дорослою і не боялася снігу та холоду. Якось вона побачила біля зрубаної сосни діда, що зрубав її сосонку. Він лежав, замете­ний снігом і молився, просив пробачити його гріхи. Шкода стало Моховинці старого. Покликала вона інших Хух, вони зігріли діда, допомогли підвестися. Моховинка підійшла до нього й сказала, що вона не буде мститися за заподіяне їй зло. Адже Хухи не тримають зла, не шкодять людям. Вони, навпаки, лише допомагають їм. Потім Моховинка провела діда додому. Дід дуже зрадів і спитав, чим може віддячити. А вона відповіла, що Хухи не потребують подяки. І по­просила лише, щоб він усім розповідав правду про Хух.