В історії української художньої літератури Сковорода — один із перших ліричних поетів, сатириків і байкарів. На думку письменника, і філософія, і мистецтво повинні служити справі самопізнання людини.

Художні особливості притч Сковороди «Бджола і Шершень», «Собака і Вовк». Характерною особливістю світосприймання у творчості Сковороди є поєднання елементів філософського мислення з елементами емоційно-образного сприймання світу. Автор у своїх творах часто віддає перевагу «фігурним висловам», які ґрунтуються на постійному використанні метафоричного значення слів. Ці вислови пов’язані з алегорією, яка допомагає людині розпізнавати свою природну сутність. У його творах істотне місце займають образи-символи.

Так, у байці «Бджола і Шершень» автор майстерно поєднує слова, ужиті в прямому значенні, з метафоричними виразами:

Веселість серця — життя для людини.

Немає гіршої думки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла.

Сковорода широко використовує нагромадження синонімів, епітетів, антитез. За їх допомогою він прагнув збагнути світ людської душі, в якій борються протилежні сили:

Поважний дурень, найлютіша мука, мудра людина, природжене діло, найсолодша втіха, потрібне неважке, важке непотрібне.

А в байці «Собака і Вовк» Сковорода доступними лексичними і стилістичними засобами зумів повно і яскраво відобразити своєрідність свого ставлення до дружби між людьми.

І рід, і багатство, і чин, і споріднення, і тілесні принади, й науки не спроможні утвердити дружбу. Лише серця, думками єдині, й однакова чесність людяних душ, що у двох чи трьох тілах живуть, — ось де справжня любов і єдність…

У цих його притчах поєднано мову художньої та науково-філософської прози.