Хто є для мене взірцем? У моєму віці так хочеться мати взірець для наслідування, це й своєрідний компас, за яким можна спрямовувати свій життєвий шлях, здійснювати свій життєвий вибір.Я багато думав над цим, і нарешті знайшов ту людину, яку хотів би наслідувати.

Григорій Савич Сковорода був не просто видатним науковцем, письменником, релігійним діячем. Кілька десятиліть XVIII століття я б хотів назвати “добою Григорія Сковороди”.

До творів Григорія Савича належать численні байки, філософські роботи, підручники з етики тощо. Але найголовнішим, на мій погляд, твором цієї людини було, власне, ‘її життя. З молодості й до останніх днів Сковороду цікавила проблеми щастя. Сам він формулював це питання приблизно так: як окрема людина може досягти свого власного щастя? Сковорода шукав вирішення цієї проблеми в царині моралі і релігії. Мені дуже подобається те, що філософ шукав відповіді не в книжках і не поринаючи в безодню роздумів. Його життєвий шлях був сповнений зустрічей з людьми. Сковорода аж ніяк не вважав себе розумнішим за інших, і тому радо вступав у суперечки. Згадаємо: “У суперечці народжується істина”. Саме за це він отримав прізвисько “український Сократ”.

Григорій Савич, вже будучи досвідченим ученим, чимало подорожував Україною і країнами Західної Європи. Усюди він умів знайти ті знання, яких, як йому здавалося, у нього замало. У мене викликає захоплення це вміння вчитися, вміння дивуватися світові. Сковорода бачив у людях притаманні їм вади, але завжди вважав людину створінням, гідним Божого задуму.

Нинішній світ зробився дещо старішим, і мандрівного філософа сьогодні швидше за все ніхто не сприйматиме серйозно. Але я б хотів мати одну з найважливіших рис характеру Григорія Сковороди. Ця риса — вміння любити людей і поважати кожного вже за те, що він людина.

“Вашим сучасникам не вистачає як самоповаги, так і взаємоповаги, — так, мабуть, зауважив би Григорій Сковорода, якби він раптом з’явився в XX столітті. — Позбавтеся цієї вади, і ви досягнете щастя!” Мені чомусь здається, що саме так думає Григорій Савич Сковорода, мандруючи смарагдовими просторами божого раю.