Хотів би жити знов у горах…  Так написав великий англійський поет Джордж Байрон. Аристократ за походженням, що успадкував титул лорда. Закінчив аристократичну школу, Кембриджський університет. Це була дуже цікава і освічена людина. Забезпечене і спокійне життя Байрон проміняв на визвольну боротьбу грецького народу проти турецького поневолення, успадкувавши бунтівний дух своїх шотландських предків. За легендою, Байрон наказав поховати своє серце у Греції.

Такого ж бунтівного духу сповнена і його поезія «Хотів би жити знов у горах…». Поета ваблять «темні урвища і хребти», «пустка дика й хмура», «небо грозове». Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися. на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається випробування на міцність. Його ідеалом є орел — він не боїться сонця й літає вище за всіх птахів. Для поета — це висота духу, не обтяженого земними клопотами і наділеного «незлобним серцем».