У  Харкові за участі Г. Квітки-Основ’яненка були засновані перші виданння та альманахи («Харківський Демократ» (1816), «Украинский Вестник» (1816—1819), «Украинский Альманах» (1831), «Утренняя звезда» (1833), «Молодик» (1843)), де друкувалися твори, написані українською мовою.

Видання «Харківського Демократа» і «Украинского вестника» засвідчує Харків — осередок української журналістики і наявність активного громадсько-політичного і літературного життя у нашому місті. М. Ф. Наконечний відзначав: «Роль і питома вага Харкова як одного з центрів національної культури України була здавна вельми політичною, значною. Саме тоді у Харкові особливо пожвавлюється літературне життя, виникають перші українські журнали».

Важливе значення для виховання національної свідомості мали, зокрема, публікації П. Гулака-Артемовського, написані на захист української мови та літератури.

На сторінках «Украинского вестника» висвітлювались і питання тогочасного стану української мови, яку тоді кваліфікували як найбільш віддалене наріччя мови російської. Однак, зазначає Н. В. Під-дубна, «тогочасні публікації в «Украинском вестнике»» відзначали самобутність, довершеність і перспективність української мови, хоча на початок XIX ст. вона була «тільки мовою народу».

Політичним явищем в українському письменстві був вихід протягом 1843—1844 рр. чотирьох випусків альманаху «Молодик», де були опубліковані твори українських письменників Г. Квітки-Основ’яненка, М. Костомарова, А. Метлинського та ін.

В. Г. Бєлінський дав високу оцінку цьому виданню: «В Україні є своя література: після «Молодика» в цьому не може бути сумніву… Харків за своєю чисельністю населення і красою …є до деякої міри столицею літератури, прози, особливо українських віршів».

Це була трибуна для утвердження української національності, захисту її від асиміляції, тому майже кожен такий випуск заслуговує на окреме висвітлення (Л. Лисиченко).

З початку XIX ст. Харків став осередком української журналістики.

Ми пишаємося тим, що народилися і живемо в такому славетному місті.