ВОЛОДИМИР Дія І

Мрополк, брат Володимира, який і убив його, повертається з того світу. Він каже Перуну, що брат і його хоче знищити. Ярополк розповідае Жериволу, що Володимир задумав прийняти закон християнський та знищити усіх існуючих богів. Жеривіл обіцяє використати проти Володимира усі чари.

Дія II

Куроїд провіщає про свято жертвоприношення. Але Пияр зупиняе його, кажучи, що час ще не настав, тож свята не буде. Бо Жеривіл ще не готовий жерти. Тут з’являється Жеривіл і повідомляє, що проти них збирається велика сила: хочуть вводити закон Христа. Він розповів, що розмовляв з богами, і ті порадили йому покликати на допо­могу тих царьків, що керують пристрастями. їх три: демон світу, біс  плоті та біс спротиву богові. Жеривіл кличе демонів, і вони, дізнав­шись, у чому справа, обіцяють допомогти. Вони будуть спокушати Володимира — тож він не зможе встояти перед їхніми порадами.

Дія III

Володимир розмовляє з синами — Борисом та Глібом, розпові­дае про пропозицію греків щодо прийняття християнства. Гліб каже, що ця пропозиція може бути не щирою. Можливо, правитель Греції переслідує якусь мету. Але Володимир відповідає, що, коли до нього прибув посланець, в нього у серці щось стрепенулось — чого не було раніше.

До князя приходить Жеривіл і каже, що боги занедужали. Він каже, що треба влаштовувати жертвоприношення. Але Володимир відповідає, що треба просто знайти іншого бога, більшого, який буде один керувати усім. Філософ розповідає про того Бога, який не ви­магає жертв, який створив людину для того, щоб вона була щасли­вою і мала все, що їй треба, та не вимагала більшого.

Дія IV

Володимир запитує в синів, чи мають вони сумніви у словах Філософа. На це Борис відповідає:

Ще досі велика утіха у моїм серці, бо

Коли він викладав своє слово,

Відчував я у собі, що нове вино

Вливають мені у серце.

Гліб каже, що вони завжди в усьому наслідували батька, тож, так само, як князь, будуть нехтувати бісівською силою, яка нама­гається їх спокусити.

Володимир попереджає синів, що дотримуватися нового закону буде важко. Бо доведеться відмовитися від деяких звичок та втіх, стри­мувати гординю, не бажати вищої влади та багатства тощо. Це важко, але можливо. І він викладає синам головні заповіти закону Божого.

Дія V

Курояд та Піар плачуть та страждають через те, що князь нака­зав припинити жертвоприношення та знищити усіх ідолів.

Мечислав, вождь російського війська, бачить не знищених ідолів і сварить за це жерців. Потім знищує ідолів. Вождь Храбрий розповідає Мечиславу, який не був при хрещенні Володимира, про церемонію хрещення.

Вісник пиносить Мечиславу посланіє від Володимира, який у хрещенні взяв нове ім’я: Василій. Храбрий читає це послання:

Володимир, в святом крещенії нареченний Василій,

князь київський і всіх російських стран повелитель,

Мечиславу, вірному воєн наших вождю, здравствовати,

Не случися доселі ниже мні писати,

ні тебі честі сіє, что от благодати

Божієй прияхом; і юже получаю

радость нині ні в коем прежде нам случаю

Не бисть когда, аще бо і многія гради

во плін прияли бихом. Убо аще ради

Побід наших должно вам радосними бути,

колми паче достоїт нині вам іміти

Торжество з нами. Вісте, яко по совіту

царську, по милості же божієй, ко світу

От тьми прийдох, єже єсть, оставіше кумири

бездушшя, восприях істиннія віри

Істинний закон Христов. Сіє нині діло

тогожде помощію крайні і всеціло

Соверших: приях білу, сложих утвар черну,

во Христа облекохся і древнюю скверну,

В ней же і родихомся, омих совершенно

тайною крещенія. Се же ізвіщенно

І от бога чудесні бисть нам, ібо когда

внійдох в святую купель, абіє же тогда

Отпаде ми безбідно сквернивая тина

от очес, но і по всім тілі ні єдина

Вреда видіх прочее. Божіє то бяше

призрініє і милость, яже мя учаше,

Простого і невіжду, яві і чудесні,

яко внутр очистихся, очищен тілесні.

Сія вість да радосна будет вам і чесна,

аще в вас єсть істинна, вірна і нелестна

Любов ко нам; се бо мя украшает паче,

неже тисяща вінцев побідних. Обаче

Что сам обрітох, того і іним желаю, совітую же токмо, не повеліваю.

Се же повелініє наше єсть, да всюди

ідоли сокрушаться, і оттоль не буди

На корогвах воєнних ні громовой стріли,

ні же вінцев купальних, ні іних безділий;

Знаменіє крестное да будет прекрасно

ізображенно всюди, сіє-бо ужасно

Всему противству будет; сим вооруженний

Константин он Великий погна безчисленний

Полк Максентієв.При сем полку посилаєм

хоругов, тебі же щит крестом знаменаєм,

Мечислав приймає настанови Володимира:

Совіт княжий усердно приємлю, понеже прежде

Христа вседушно возлюбих і єже

Ідоли сокрушити ділом ісполнихом,

что творити указом первим должни бихом.

За хоругов усердно полк благодарствуєт,

за щит же тако кріпкий вельми долженствует

Мечислав, да сам своя перси вмісто щита

дасть ему, от всякого вражія навіта

Защищая власть его. О вон! Се златий

возсія день; достоїть всім торжествовати.

Хор (Андрій-апостол со ангелами) розповідає історію Росій­ської держави та прославляє Петра та його дії.