ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ «ПОЕТ І СУСПІЛЬСТВО».  є однією з найгостріших для людей із творчим потенціалом і загостреним світовідчуттям — для митців слова. Як почуватиметься талановита високоінтелектуальна люди­на, наприклад, у товаристві обмежених міщан? Чи оцінять вони духовні й творчі надбання такої людини? Чого варті всі прекрасні душевні поривання, усі вияви натхнення для брутальної нечулої юрби? Ці питання ставить видатний французький поет XIX сто­ліття Шарль Бодлер у своїй поезії «Альбатрос».

Як представник символізму в літературі, Шарль Бодлер відда­вав перевагу асоціативному мисленню. Важливим для нього був символ як уособлення певного явища, філософського поняття. Вірш «Альбатрос» — яскравий тому доказ.

Автор говорить про гордих морських птахів, альбатросів, які вільно ширяють над водними глибинами. їхні білосніжні крила, плавний політ не можуть не викликати захоплення. Та ось альбат­роса для розваги ловлять матроси й кладуть його на палубу. Що бачимо далі? Величезні крила, які так добре тримали в повітрі, не дають злетіти з палуби й тільки безпомічно волочаться за тілом, ноги ледве ступають — і птах виглядає смішно й незграбно.

Шарль Бодлер із гіркотою говорить:

Найшвидший із гінців, як важко він ступає!

Окраса вітру й хвиль, яким він став

смішним!

Той, дражнячись, в дзьоб дим йому пускає,

Той натовп веселить, кульгаючи, як він.

Так, у всьому прекрасному й величному можна побачити по­творне та недолуге. Проте читач помилиться, якщо під час ознайом­лення з віршем подумає, що йдеться лише про морських птахів. Насправді альбатрос символізує творчу особистість, поета, якого не сприймають і не розуміють обмежені люди. Майстер слова може творити скільки завгодно, сяяти талантом і розумом, закликати до моралі, та засліплений власного дурістю натовп глузує з нього, бере на кпини все прекрасне й високе. Поету важко жити серед неосвіче- них міщан, байдужих до його творів. Наявність таланту й розуму в такому оточенні тільки заважають. Тому Шарль Бодлер, описуючи альбатроса, вигукує: «Поете, ось образ твій!» Далі він пояснює своє порівняння, розшифровуючи символіку вірша:

…Так само без зусилля

Літаєш в хмарах ти серед громів страшних.

Та заважають велетенські крила

Ходити у юрбі між глузувань дурних.

Думаю, видатний французький символіст і сам неодноразово заз­навав принижень і насмішок. Усю гіркоту від ставлення суспільства до творчої особистості він виливає у поезії «Альбатрос». Ми ж по­винні робити висновки з прочитаного й пам’ятати, що душа митця надзвичайно вразлива, а отже, ставитись до таких людей треба з по­шаною і благоговінням.