Віра у прекрасних оленів. Прекрасно, коли людина вміє фантазувати. Ці люди, на мою думку, незвичай­ні, бо вони по-іншому бачать світ.

Саме таким був Женя, головний герой оповідання Є. Гуцала «Олень Август». На перший погляд, він — звичайний хлопчик: пустотливий, галасливий, не дуже добре вчиться, глузує з дівчаток і ганяє горобців, шо купаються у весняних калю­жах, Та це від того, що він навіть сам не здогадується про свою здатність до фан­тазії. А виявилося це зовсім несподівано.

Одного разу, повертаючись із школи, Женя побачив натовп. Виявляється, що там знімалося кіно. Зовсім випадково він познайомився з режисером Альтовим. І той, потішений дитячою увагою, почав вигадувати. Альтов розповів про своє ба­жання зняти фільм про золотошукачів, які заблукали в тайзі, маленького хлопчи­ка, який їх мав врятувати. Уявний герой мав загадкове ім’я — Август і марив оле­нями, тому й фільм мав називатися «Олень Август».

Але, як виявилося з сюжету, Альтов просто брехав. Ніякий фільм він не зби­рався знімати, бо був досить бездарним режисером. І коли він побачив, що Женя повірив і навіть «побачив» оленів на звичайнісінькому міському пустирі, це його розлютило. Бо Женя мав те, чого дорослому чоловікові бракувало усе Життя: здат­ність фантазувати, уявляти. Альтов навіть повівся з хлопчиною жорстоко: просто серед вулиці висадив із машини.

Женю, звичайно, образив такий вчинок дорослого чоловіка. Та головне те, що слова Альтова зародили в його душі мрію. «Він — Олень Август», і за будь- яку ціну вирішив поставити такий фільм. І раптом його серце «немов опустилося далеко-далеко». «Серед тих кушів, між яких біліли клаптики снігу, ворушилися гіллясті роги…» Женя побачив, немов наяву, цих прекрасних тварин.

І хочеться вірити, що Женя виросте так само благородним і красивим душею, як і ці прекрасні тварини, і зможе втілити у життя свою дитячу мрію.