ВІЛЬГЕЛЬМ ТЕЛЛЬ. Хто з нас не пам’ятає або не знає Вільгельма Телля, народного героя, влучність і спритність якого стала основою багатьох легенд та художніх творів? Що ми знаємо про нього? Думаю, що перша асоці­ація — лучник, що пробиває стрілою яблуко на голові у маленького хлопчика. Проте історія Вільгельма Телля набагато змістовніша та драматичніша, як і в цілому історія швейцарського народу, який великою ціною заплатив за право бути вільним.

Слід відразу зазначити, що Вільгельм Телль — це не реальна істо­рична особа, а герой легенд і переказів. Історії про влучного стрільця зустрічаються в багатьох народів. У швейцарців існують перекази про одного селянина, який у 1270 році застрелив на озері Урі австрійсько­го фогта, що звелів поставити жердину зі своїм капелюхом — пере­хожі мали йому вклонятися. Є пісні, в яких передано епізод з яблу­ком, що його Телль мусив збити пострілом з голови своєї дитини.

Вільгельм Телль у Шиллера — це представник свого народу, особиста доля якого з драматичною загостреністю відбиває долю всіх швейцарців. Він спокійний, миролюбний, відважний і надзви­чайно сильний. Він не належить до тих, хто багато розмірковує перед тим, як щось зробити, але це не безрозсудність. Вільгельм — люди­на дії, людина-поштовх. Він здатний на реальні вчинки, а не без­змістовне марнослів’я. При цьому Вільгельм може чекати тільки доти, доки у нього вистачає витримки.

Іноді в житті бракує таких особистостей, для яких розмови зали­шаються порожніми до того часу, поки вони не реалізуються. Саме такі, як Телль, спричинюють прогрес людства у цілому. Герой гос­тро відчуває несправедливість, гостро відчуває ситуацію катастро­фічну, — і тоді сили його спрямовані на долання перешкоди. Тель тримається подалі від політики, яка, в основному, ґрунтується на лобіюванні інтересів впливових осіб, проте активно діє, коли пору­шуються людські права, коли принижується людська гідність.

Цікавою в цьому аспекті є одна з найдраматичніших сцен у п’єсі — сцена, в якій Телль влучив у яблуко на голові сина. Шиллер хотів обов’язково, щоб яблуко з дерева зірвав Геслер і примусив його збити з голови хлопця.

Ґете, прочитавши сцену в такому варіанті, висловив свої побажан­ня: вмотивувати жорстокість Геслера тим, що дитина сама возвеличує спритність свого батька і говорить, що батько може збити яблуко з де­рева на відстані ста кроків. Після довгих вагань Шиллер переробив сце­ну, але навіть із цими змінами вона залишається драматичною. Дра­матург з психологічною майстерністю передає переживання батька, що опинився у безвиході: відмова виконати наказ загрожує йому і ди­тині . З іншого боку, не менша загроза криється в тому, що батько може влучити в свого сина й вбити його:

Мне стать убийцей своего ребенка?

Как видно, нет у вас детей… Понять

Вам не дано родительськое сердце.

Драматичність ситуації посилюється репліками захисників бать­ка і сина, тих самих, які опосередковано стали винуватцями конф­лікту. Страх перед небезпекою охоплює і хлопчика, але він гідний син свого батька:

Неужто испугаюсь

Стрелы отца, что полетит в меня?

Я буду ждать и глазом не моргну.

Узнает он, какой стрелок отец!

Не верит изверг, погубить нас хочет…

Назло ему стреляй и попади!

Ця сцена підкреслює ще одну грань характеру Вільгельма — він дбайливий сім’янин. Телль залишає свої вагання і страхи глибоко в душі. Він має врятувати сина, яким би страшним не був цей спосіб порятунку.

Щастя не залишає Вільгельма Телля навіть у ситуації безвихідній, коли б інша людина покорилася долі. Врятувавши сина, герой втра­чає свободу.

Ненависний Геслер дає наказ відправити Телля до в’язниці. При­чому наказ цей в голові фогта не тому, що Вільгельм Телль страш­ний злочинець і вбивця, а тому що він є джерелом небезпеки, в першу чергу, для самого Геслера. На підтвердження цього можемо згадати епізод, в якому Телль розповідає про зустріч з Геслером у безлюдних горах. Страх, гострий тваринний страх перед нездолан­ною силою, з’являється в очах фогта. Можливо, це були передчут­тя Геслера, але вони, як бачимо, виправдались. Вільгельм вистриб­нув з човна, яким його перевозили під час бурі до фортеці. А потім підстеріг і застрелив намісника, що стало сигналом для народного повстання.

Вільгельм Телль — справжній народний герой «народної п’єси», оскільки він захищав не тільки своїх рідних, але і весь свій народ, свою прекрасну батьківщину, її закони та звичаї, п’ прадавні воль- ностій права.