Відтворення поглядів Фрідріха Шіллера . Безсмертя творчості Фрідріха Шіллера зумовлене, за словами його славетного співвітчизника Генріха Гейне, тим, що Шіллер «руйнував бастілії духу та будував храм Свободи — той величезний храм, що має вмістити, як одну велику братерську громаду, всі нації…» Поет мріяв про перебудову суспільства шляхом естетичного перевиховання людей. Саме тому велику увагу він приділяв ствердженню самоцінності людського життя.

У основі балади «Івікові журавлі» лежить античний сюжет — переказ про грецького поета Івіка, якого вбили розбійники, коли він ішов на Істмійські ігри — змагання поетів та бігунів. Самовиявлення убивць, за інтерпретацією Шіллера, не є дивом. Враження, яке справила театральна вистава на всіх глядачів, — ось справжнє пояснення цього дива. П’єса нагадує вбивцям про їхній злочин, і в час появи журавлів із вуст грішників зривається хибне слово, яке викриває їх.

У поета одна зброя — пісня. Поезія — караюче божество, месниця. Мистецтво, над яким здійснили наругу в особі його жерця, жорстоко карає убивців, викриваючи їх і віддаючи на загибель.

У баладі повною мірою виявився погляд поета на провідну роль мистецтва в суспільстві. У цьому високий пафос твору — велич поезії і надзвичайна сила її впливу на читачів.