Відтворення долі покоління сучасників у поезії. Вважається, що ознакою великого таланту митця є його вміння відтворити епоху, в якій він живе. Ця ознака повною мірою стосується творчості М. Ю. Лєрмонтова. За недовге творче життя поет зумів окреслити долю сучасного йому покоління.

У поезію Лєрмонтова входить повсякденне життя і конкретний час — ЗО—40-ві роки з їхніми суперечностями: піднесенням ідейної зацікавленості молодого покоління і глибоким суспільним застоєм. Скорботна і сувора думка про покоління, що, як здавалося поетові, приречене пройти життя, не лишивши сліду в історії, витіснила юнацьку мрію про романтичний подвиг. Лєрмонтов жив тепер для того, щоб сказати сучасній людині правду про жалюгідне становище її духу і совісті — поколінню бездіяльному і впокореному, яке жило без надії на майбутнє.

Зацікавлення оповіддю бородінського ветерана, гіркота розлуки з Батьківщиною, холодний відчай, яким продиктовані рядки «І нудно, і сумно…», — ці теми повною мірою відображають думки і почуття сучасного авторові покоління. Гіркі слова про долю молодих співвітчизників, приречених на бездіяльність, викарбувані у вірші «Дума».

Контрасти, зміни душевних станів, поєднані з вірністю Лєрмонтова улюбленим ідеям і образам, створюють дивну виразність і неповторність його творчості, де у відчуттях ліричного героя відбилися переживання всього покоління.