Відгуки філософії Дао. Відомо, у свої сімнадцять років юний Лі Бо відмовився складати іспит на здо­буття професії чиновника й приєднався до лаоських сянів — монахів-відлюдників, які сповідували філософію Дао. Найголовнішою наукою у цій філософії є вміння зберігати свободу, сприймати світ по-особливому, віднайти та зберегти гармонію своєї душі, а ше — спілкуватися із природою, ніби з живою істотою, вміти чути і розуміти те, що говорить вітер, листя, вода. Це вчення відбилося і в поезії Лі Бо.

Починається вірш з опису картини осінньої природи:

Входжу в річку, грає осіння вода…

Люблю свіжість цих лілій….

(Переклад І. Лисевича та В. Іллі)

Ключовим у цих рядках є слово «входжу». Воно характеризує ставлення лірич­ного героя до природи: він відчуває себе її часткою через те, що гостро сприймає усі прояви її життя і милується її красою.

Природа живе своїм життям: хвилюється заводь, громадяться шовкові хмари. Цей природний рух викликає в ліричного героя відчуття туги та жалю за людиною, якій він хотів би подарувати всю цю красу. Але та людина померла — вона «за далеким небокраєм» та їм «не зустрітися більше».

Але почуття туги та жалю змінює надія: «в горі й надії дивлюся туди». І ця на­дія надає герою сил зустріти нові життєві випробування («північний вітер в об­личчя») й подолати чергові вершини на життєвому шляху («дивлюся… в горі»).

За твердженнями давніх китайських філософів, доля людини найбільше за­лежить від двох стихій — води та вітру. Саме цими символічними образами, пов’язаними з філософією даосизму, починається і закінчується вірш. Вони є традиційними для китайської поезії. У даосизмі образ води, яка, оминаючи пе­решкоди, вільно плине обраним нею шляхом, символізує перемоги слабкості над силою. У вірші це перемога сили над сумом слабкістю, коли ліричний герой знаходить у собі волю для подальшого життя і стійкої протидії негараздам (пів­нічний вітер). Символічними є також образи лілії (лотосу), неба, хмар, перлин. Лотос (лілія) символізує мудрість, мир, гармонію, творчу силу, чистоту. Це є і символом духовного відкриття. Так само сприймається лотос і в китайському буд­дизмі — відкриття всього живого. Лотос також є символом всепоглинаючого часу. У вірші лілія (лотос) на воді, що вільно тече, сприймається як символ відкриття ліричним героєм мудрості життя, в якому все змінюється: печаль і надія, радісне і сумне, перешкоди та їх подолання. Символом чистоти і сили у Китаї вважали перлини. Не випадковим у вірші є образ нёба, адже культ неба для китайців най­головніший і найдавніший.

Особливе сприйняття Світу, властиве прихильникам філософії Дао, для чита­ча є поштовхом до роздумів про сутність людського буття, місце людини у світі природи. Можливо, для когось ці роздуми стануть вирішальними для визначення життєвого шляху. І подякувати за це слід видатному китайському поетові Лі Бо.