Відчути себе травинкою. Рано чи пізно у людини виникає нагальна потреба виговоритися, розповісти про себе. Особливо це властиво письменникам. Гортаю «Пісню про самого себе» Волта Вітмена і дивуюся змістові і новаторству американського поета. Переді мною розкривається духовний світ поета, споріднений із Космосом. Оте його «Славлю себе!» на початку «Пісні…» зовсім не означає пихатість і самозакоханість автора, адже він — це частинка, це атом Всесвіту. Те, що є в ньому, є у кожному з нас:

І те, що приймаю я, приймаєш і ти,

Бо кожен атом, належний мені, так само тобі належить.

Провідною ідеєю поезії Вітмена є ідея солідарності всіх народів і рас. Це вселенське єднання близьке до утопії. Описуючи навколишню природу, подих вітру чи порух травинки, поет відчуває себе не просто складовою природи, він розчиняється у ній: «Мій язик, кожен атом моєї крові створено з цього фунту, з цього повітря».

Вплив утопічних ідей і романтичних традицій поєднався у творчості Вітмена з реалістичною силою зображення життя й почуттів простого американця:

Віри та школи в занепаді,

Хоч їх не забули,

Вони йдуть назад, бо їм досить того, що мають.

Я припускаю добро і зло, я дозволяю говорити навмання,

Природа не знає цензури, вона повна первісних сил.

Блукаючи на лоні природи, поет бачить звичайнісіньку траву. Однак скільки почуттів пробуджують у серці Вітмена зелені списи-паростки, що, пронизавши фунт, тягнуться до сонця. Стільки романтичних роздумів породжують ці травинки, неначе тчуть зелений килим життя.

Спробував уявити собі, що б я відповів маленькій дитині на питання, що таке трава? Зізнаюся, що небагато знайшов би епітетів і метафор, а можливо, просто відповів би: «Трава — це трава». У Вітмена — все по-іншому, все непередбачува-но, все так прекрасно і зрозуміло:

Може, трава й сама — дитина, новонароджене малятко рослинне.

Може, це ієрогліф тотожності…

Тільки справжній поет має хист пояснити людям суть речей — навіть тоді, коли сам сумнівається, коли сам шукає відповіді на питання. За мить ти вже й сам розмірковуєш, бо хочеш збагнути, що таке трава. 1 уявляєш квітучі зелені луки, і читаєш слова поета, співзвучні з твоїми власними думками:

Може, це прапор зелений вдачі моєї, зітканий із різнотрав’я надій.

Може, це хусточка Бога,

Дарунок запашний, на згадку зумисне кинутий…

Вітмен — поет незвичайний. Він майже не використовує рим, його вірші грнтуються на ритміці, і їхнє ритмічне розмаїття невичерпне. І. Франко високо оцінив творчість Вітмена. І як можна не оцінити таких простих і геніальних істин:

…Кожна зникла хвилинка з’являється знову.

Все прямує тільки вперед і вгору, занепаду не існує…