Весілля як драматична постановка — це надзвичайно добре скомпонована і осмислена драматична гра, де реальне органічно перепліталося з традиційно-умовним. Основни­ми героями весільної драми були молодий і молода, їхні батьки, а навколо них об’єднувались інші дійові особи і дружки, бояри, світилки. Кожний із учасників драматичної гри повинен був чітко виконувати свою роль. «Режи­сером» весільної драми виступав сват, який мав бути людиною кмітливою і дотепною. Весільна драма була явищем публічним, захоплюючим і збирала багато глядачів.

Основне завдання весільної драми — показати, що нова сім’я формується в урочистій і радісній обстановці. На весіллі панувала святкова атмосфера з гіперболізованим виявом почуттів.

Словесний супровід весілля надзвичайно багатий тематично і різноманіт­ний за жанрами. Тут звучали пісні, театралізовані сценки, замовляння* прислів’я та приказки тощо.

Весільна драма містила п’ять великих дій. сватання, заручини (змови­ни, оглядини), підготовку до весілля, весілля, понеділкування («почепини», « пропій»). Кожний з цих актів складався з кількох самостійних епізодів.

Процес весілля тривав довго, інколи проходили місяці від початку до за­кінчення. Розпочиналось весільне свято на Україні, як і в інших слов’янських народів, сватанням. Воно складалося з двох частин. Перед тим, як засилати до дівчини старостів, родичі молодого намагались домовитись про шлюб (об­міняти хліб). На цю розмову посилали кого-небудь із родичів молодого, інко­ли йшла його мати з сестрою. Тут же домовлялися про саме сватання.

Остаточно домовлялися про весілля через послів молодого — сватів.

Коли ж батьки молодої давали згоду на одруження, то молода виносила рушники, якими старости перев’язували один одного через плече, і затикала женихові за пояс хустку. Батько й мати благословляли молодих. Після цієї церемонії старостів частували. На сватанні пісень не співали.

Заручини свідчили про початок весільного обряду. Це було перше офіцій­не побачення молодого й молодої. Заручини відбувалися в молодої, куди при­їжджали батьки та родичі молодого. Сходились подруги нареченої, її родина, сусіди. У весільній обрядовості заручини, за народним звичаєм, були грома­дянським актом, який стверджував шлюб молодих людей.

Підчас ритуалу дружки співають пісень, в яких розповідають про тугу молодої, викликану майбутньою розлукою з сім’єю, засмученість батьків: Маруся заручена,

Серденько засмучене,

Засмутила челядоньку,