Веселі пригоди Лиса Микити. «Фарбований Лис» — одна із найяскравіших казок збірки «Коли ще звірі говорили». Одного разу хвалькуватий Лис Микита у колі своїх лісових друзів договорився до того, що зможе заскочити в місто на базар і поцупити курку.

Тож наступного дня був вимушений виконати свою обіцянку. До міста дістався легко. Неподалік від базару довго сидів у кукурудзинні, потім набрався хоробрості й щодуху кинув-гя до торгових рядів. Зустрічні пси порушили всі його плани. Переляканий Лис забіг до першого-ліпшого двору і заскочив у діжку із синьою олійною фарбою. У сутінки вискочив на волю і побіг до лісу, і там заснув у чужій норі.

Вранці Микита побачив себе і жахнувся. Олійна фарба висохла, перетворивши його на кострубате чудовисько. І він вирішив скористатися своїм виглядом, тим, що його ніхто не впізнавав. Лис Микита оголосив себе царем і почав користуватися всіма царськими привілеями. Звірі приносили йому здобич. Лис наїдав-оі, а решту ділив між звірами. Спочатку спробував це робити справедливо, але потім не дуже й переймався. Довго так розкошував на царському троні. Іноді страх охоплював його: а що буде, коли шерсть відросте? Та погорів Лис Микита значно раніше на прикрій дрібниці. Розслабився Лис, втратив обережність на святі на його честь. Коли лисички задзявкотіли свою пісеньку, Лис Микита не втримався і підспівав лисичкам. Що тут почалося! Розлючені звірі пізнали Микиту і кинулися на нього.

Під час розкриття великого обману звірі вже не згадували про добродійства і справедливість Лиса, про його мудрість і веселу вдачу. Вони розірвали його на шматки, бо не могли пробачити, що так довго дозволяли дурити себе. Адже вони так довго принижувалися перед звичайнісіньким фарбованим Лисом.

Казка вчить, що жити в громаді і весь час хитрувати, дурити всіх неможливо. Адже веселі пригоди можуть невесело скінчитися.