Багатостраждальна країна стогнала  у кріпацькій неволі. Уярмлені  люди од зорі до зорі  гнули спину на остогидлій панщині. А мову… народну українську мову повзуни й плазуни його величності царського трону з язиком виривали і за тюремні грати чотирма ключами замикали — сиди у закутку! Не смій рота розкривати. «Де ти бродиш, моя доле!» уголос співати! А на обріях неосяжно-просторої України клекотало, вирувало, палало і народним гнівом тисячоголосо лунало:

«Дрижіть, недолюдки! Ми з косами, з вилами ідемо на ви!..»

У цю добу — добу антикріпосницьких селянських повстань і народився в місті Полтаві великий сатирик і основоположник українського красного письменства великий полтавець  Іван Петрович Котляревський.

Тут, у Полтаві, серед мальовничої природи над Ворсклою і пройшли дитячі та шкільні роки Котляревського в обстановці, дуже близькій до сільської. З будиночка Котляревських відкривався чарівний краєвид: тиха, спокійна річка Ворскла, оспівана в багатьох піснях, стародавній монастир, собор, невеличкі будиночки, що потопають у вишневих садках.

Освіту майбутній письменник здобував у Полтавській духовній семінарії, але в 1789 році вибував із семінарії, не закінчивши її повного курсу. Спочатку він служить чиновником у різних полтавських канцеляріях, далі — домашнім учителем у поміщицьких родинах у різних місцевостях Полтавщини.

Живучи на селі, Котляревський, за свідченням біографів, дуже цікавився українською усною народною творчістю, вивчав звичаї і повір’я народу, брав участь у розвагах селянської молоді, пильно прислухався до народної мови, записуючи слова й пісні. Письменник любив бувати в сім’ях жителів Полтави, завжди тепло й щиро розмовляв з людьми.

І. П. Котляревський як поет став широко відомим після появи у 1798 році перших трьох частин поеми «Енеїда». Це — перший друкований твір, написаний живою розмовною мовою.

А першим драматичним твором нової української літератури була п’єса «Наталка Полтавка». У 1816 році І. П. Котляревського було призначено директором Полтавського театру. Письменник багато робить у справі піднесення сценічного мистецтва. Полтавський театр стає провідним на Україні, про нього далеко поширюється добра слава.

У 1835 році через хворобу 1. П. Котляревський залишає службу і виходить у відставку. Останні роки життя він зовсім мало виходив з дому, але його безперервно відвідували друзі і знайомі. Помер Котляревський 29 жовтня 1838 року. На похорон зійшлося населення всього міста, виявляючи глибоку шану великому письменникові і простій, щирій, гуманній людині.

ЗО серпня 1903 року в Полтаві було урочисто відкрито пам’ятник першому класикові нової української літератури.

На постаменті пам’ятника, установленого на могилі письменника, вибито рядки з поезії Т. Г. Шевченка «На вічну пам’ять Котляревському»:

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди;

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!