ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ 

 

Три душі

Через Суботове летіли три пташечки і сіли на похиленому хресті на старій церкві. Це душі померлих, яких не пускають до раю, поки не розкопають великий льох.

Одна душа розповідає, що вона була вродливою дівчиною, жила у Суботові, гралася на цвинтарі з Юрасем-гетьманенком, вітав її й сам гетьман. Провина ж її полягає в тому, що вона перейшла гетьманові дорогу з повними відрами, коли він їхав у Переяслав присягати Москві.

Друга душа ще була маленькою, коли вбили всю її родину, просила  вона московського «копитана», щоб її вбили, та лишилася живрю. Коли ж їхав дорогою московський цар, вона напоїла його коня. Ледве дійшла вона до хати, та й упала мертва. Поховала дівчину бабуся, на другий день не стало і її. Тому душу не пускають до раю.

Третя була немовлям, коли мати винесла її на берег Дніпра. У той час річкою в галері пропливала цариця Катерина. Дитина розплакалась і, щоб її розважити, мати показала їй галеру. Немовля усміхнулось:

Та й духу не стало!

Й мати вмерла, в одній ямі

Обох поховали!…

Чи я знала, ще сповита,

Що тая цариця —

Лютий ворог України,

Голодна вовчиця?..

Душі відлітають.

Три ворони

З трьох боків зліталися ворони і кричали, потім всілися на маяку, на горі посеред лісу. Одна розказує, що літала до Сибіру та вкра­ла в одного декабриста «трохи жовчі». Друга каже:

Три указа накаркала

На одну дорогу.

Укази були на будівництво залізниці між Петербургом і Моск­вою, де загинуло багато людей.

Ворони починають сваритися поміж собою, розподіляючи за­слуги за зроблену роботу.

Розказують ворони, що їм добре жилося за Івана Грозного та Петра І, бо тоді продавали в рабство людей.

Перша ворона сумує, що так важко знищити вільнолюбний дух козацький. З розмови виявляється, що перша ворона закликала інших двох дивитися на льох. Крім того, мають народитися близ­нюки. Один буде схожий на Гонту, захисник народу, другий же підтримуватиме катів. Обох мати назвала Іванами.

Три лірники

У Суботов ідуть три лірники співати про Богдана. Один сліпий, другий кривий, а третій горбатий. Побачивши ворон, вони порівнюють їх з москалями. Потім розмовляють про царя.

Лірники побачили високі фігури. Один говорить, що їх поставили для панів, щоб спасалися під час потопу, інший вважає, що стоять вони, щоб з річки не брали води. Третій завважив, що краще поїсти, ніж говорити дурниці. Вони домовляються, що будуть співати пісні біля льоху. З тим і вклалися спати.

Коли старці сплять, коло льоху починається робота. Два дні тут копали без результатів, а тепер докопалися до муру. Начальство, що приїхало невдовзі, звеліло розламати стіни. За стінами знайш­ли козацькі кістяки в кайданах. Ісправник розсердився, бо мріям знайти скарб. Він став лаятися, бити всіх. Дісталося і старцям, що співали про Богдана.

Так малий льох в Суботові Москва розкопала! Великого ж того льоху Ще й не дошукалась.