Питання про сенс життя є одним з вічних або так званих проклятих питань. Не можна сказати, коли людина вперше поставила собі це питання. Може, це сталося тоді, коли наш первісний предок уперше задивився на зоряне небо. Або коли нперше побачив смерть одноплемінника.

Як заведено, питання про сенс людського життя виникає в юності. Це пов’язано з тим, що в нашому віці весь світ здається новим, цікавим, непізнанним. Є різні точки зору на сенс життя.

У чому полягає сенс життя? Дійсно, людський розум не має меж. Але ж така велика кількість знань має на щось згодитись, як же інакше? Припустимо, аж до похилого віку людина накопичувала інформацію про світ та його закони, а зразу після того, як отримала всі бажані знання, раптом померла. Виходить, сенс життя полягає в чомусь іншому.

“Сенс життя — у дітях”. Це досить популярне, хоча й дещо застаріле твердження. Діти — це добре, та як же сама людина, її індивідуальний розвиток і таке інше? Мабуть, і тут криється якась прикра помилка.

“Сенс життя полягає в збагаченні”. Це вже зовсім нісенітниця. “Багаті теж плачуть” — це ми добре запам’ятали. Тим

більше, що почуття справжнього щастя не можна купити ні за які гроші. Це почуття можна багато чим замінити, але ж…

“Сенс життя — у служінні людям”. Це давня й загалом правильна точка зору. Тільки таке служіння повинно бути цілком свідомим: адже можна вважати, що служиш людям, а насправді шкодити їм. Таких прикладів було багато у світовій історії.

“Сенс життя полягає в одержанні насолоди”. Також давнє твердження. Існувала ціла філософська школа, яка вважала своєю метою саме насолоду як таку. Проте така вже сутність насолоди, що від її надлишку страждають або душа, або ж здоров’я.

Ми роздивилися тут усього п’ять розповсюджених точок зору на вічну проблему сенсу людського життя з тих десятків або й сотень, які існують у світі. Здається, ніщо не стало зрозумілішим. А втім, на мій погляд, є цікавий вихід із цієї складної ситуації. Треба взяти з кожного погляду те, що в ньому є найрозумнішого, і сформувати власну точку зору, тобто усвідомити нарешті сенс власного життя. Тоді й житиметься легше, а якщо пощастить, то й питання про сенс людського життя більше не виникатиме. Принаймні, до пори.