Творчість Й. Бродського – відображення класичної традиції в поезії. Лауреат Нобелівської премії поет Йосип Бродський — модерністський поет. Це видно з форми, з образності, що будується на безлічі ілюзій. І оскільки це так, то можна говорити про класичну традицію у віршах Бродського. Вона передусім вбачається в очевидному засвоєнні культурних традицій російської класики. І справді, часом його вірші нагадують стиль і образність доби Ломоносова або Пушкіна. Так міг би висловитися пост тих літ, але разом із тим це погляд людини XX століття. Ось, наприклад, знаменитий вірш «Станси»:

Ни страны, ни погоста

не хочу вибирать.

На Васильевский остров

я приду умирать.

Чіткий ритм анапеста робить вірш класичним за формою. І, на перший погляд, пейзаж цілком реальний. Але дедалі стає зрозумілішим, що образи вірша побудовані імовірніше за допомогою імпресіоністської техніки. Втім, вони настільки емоціііно точні, сповнені живого почуття, що їхня реальність здається беззаперечною:

И душа, неустанно

поспешая во тьму,

промелькнет над мостами

в петроградском дыму.

Яскраві епітети «апрельская морось», «к равнодушной отчизне», «из непрожитых лет» змальовують картину духовного зв’язку поета з тими, кого залишив у Ленінграді без надії колись побачити знов. Отож класичність форми і духовна наповненість поезії Й. Бродського свідчать про живий зв’язок як із клаі сичною традицією російської літератури, так і з традицією світової класики. Цей зв’язок очевидний також у самому підході до зображуваного матеріалу. Використовуючи виражену безсполучниковість, Бродський вибудовує яскравий образний ряд, шо змальовує життєвий шлях поета:

Я входил вместо дикого зверя в клетку,

выжигап свой срок и кликуху гвоздем в бараке,

жил у моря, играт в рулетку,

обедат черт знает с кем во фраке.

Але, завершуючи вірш. Бродський залишиться вірним традиції російської інтелігенції — бути вдячним за все, що Бог дав у цьому житті:

Что сказать мне о жизни, что оказалась длинной? Только с горем я чувствую солидарность. Но пока мне рот не забили глиной, из него раздаваться будет лишь благодарность.

Отже, класичність творів поета Бродського очевидна, хоч і має особливість, властиву лише йому. Вона реалізується через специфіку погляду поета на світ із точок зору різних епох і культур. Він створив низку великих віршів (знахідка саме Бродського), у яких відбився світ людини як часточки великої історії, серед якої чи не загубився кожен із нас, адже багато хто з нас готовий слідом за Бродським сказати: «Из забывших меня можно составить город». І в цьому єднанні духовному теж велика традиція класичної поезії, яку наслідував і розвивав Й. Бродський.