Нещодавно я прочитав цікавий роман Андрія Чайковсь­кого «Сагайдачний». Мене зацікавила не лише образна си­стема цього твору, але й причини, які спонукали письмен­ника вибрати саме тему українського козацтва.

Було це в 1942 році. Ішов десятий місяць Великої Вітчизняної війни. Саме в ці тяжкі часи народ згадав про видатного козацького полководця Петра Конашевича-Сагайдачного, триста двадцять років від дня смерті якого мало виповнитись. Але не тільки сумний ювілей гетьмана поси­лив інтерес до героїчного минулого, а й спроба збудити на­ціональну свідомість людей у боротьбі за свою незалежність проти німецько-фашистських загарбників.

Широкої слави зажив Сагайдачний своїми морськими походами, в яких йому незмінно таланило: поруйнував кілька великих турецьких міст, попалив околиці Констан­тинополя і при тому здобув славу чоловіка великого духу, який не уникав небезпеки, не раз легковажив життям, у битву йшов першим, відходив останнім.

На нарадах Сагайдачний був обережним і в будь-яких суперечках небагатослівним, супроти козацького свавілля бував дуже суворим і карав смертю за провини.

Великого заслугою Сагайдачного, як підкреслює автор, стало поєднання козацької політики із прагненнями всьо­го народу.

З метою посилення Київського братства Сагайдачний вписався в його члени з усім Запорізьким військом і в такий спосіб узяв цей культурний центр під свій протекторат.

Автор показав Сагайдачного як тонкого політика, який дбав про добрі взаємини з сусідніми країнами, бо реально зва­жував на їхню силу. Водночас постійно зіштовхував Польщу з Туреччиною і з Московією, щоб у такий спосіб ослабити поляків і вибороти своїй країні державну незалежність. Слав­ний гетьман усвідомлював, що на це потрібні роки.

Ось саме про ці події і розповідає роман Андрія Чай­ковського «Сагайдачний».

Цей твір я прочитав з величезним задоволенням, бо він не тільки розповідає про нашу минувшину, а ще й вчить народної мудрості, розважливості, сміливості. Я раджу всім прочитати цей роман. Бо саме написанням цього твору Андрій Чайковський прагнув виховати в читачів суспіль­ну активність, пробудити національну свідомість, історич­ну пам’ять.