Катерину Білокур ми знаємо за картинами «Напро­весні», «Привіт урожаю», «Сніданок». Усі її твори пройняті щирою любов’ю до рідного краю. Саме тому природа на її полотнах одухотворена, вона наче жива, надихає нас на гарні вчинки.

На картині «Напровесні» художниця зобразила, на пер­ший погляд, нічим не привабливий пейзаж. Але якщо при­дивитись уважно, то здається, наче ти бачиш всю ту красу з розчиненого вікна.

На передньому плані намальовано дві молоді верби, що виросли із старого пня. їх оточують вербові пагони. Автор­ка змогла майстерно передати і мереживо їхніх тоненьких гілочок, і шорсткість гнучких стовбурів. Неподалік – біло­кора красуня -берізонька. А далі – на другому плані карти­ни – все губиться в ніжному серпанку вранішнього туману. Відчувається, що весна вже вступила у свої права: і сонечко пригріває, і де-не-де крізь торішню осоку починає пробива­тись ніжна зелень. Але ще природа не струхнула з себе зи­мового сну: і туман довго не розсіюється, і дерева не поспіша­ють вбиратись у зелені шати. Справжня провесінь!

Художниця використовує світло-блакитні, жовто-зелені кольори в поєднанні з темно-коричневим. Мені здається, що так відчувати і так любовно передати красу природи могла лише добра і щира людина. Саме такою і була тала­новита майстриня Катерина Білокур.

Від цього пейзажу віє якимось особливим весняним теп­лом, лагідним спокоєм. Він викликає радість від спілкування з природою, робить нас людянішими і душевно щедрішими.