Твір-опис пам’ятника Тарасові Шевченку в Харкові. Справжнім символом і окрасою Харкова ось уже май­же п’ять з половиною десятиліть є пам’ятник великому синові українського народу Т. Г. Шевченкові в затишному саду, названому його іменем. Створений для нащадків ви­датним радянським скульптором М. Г. Манізером образ Кобзаря по праву можна вважати кращим серед пам’ят­ників поету-демократу.

Величний багатофігурний монумент належить до кра­щих скульптурних творів нашої країни.

Бронзова статуя поета висотою 5,5 м встановлена на трьохгранному пілоні з полірованого чорного лабрадорита. Пілон оточують по спіралі шістнадцять фігур, що символі­зують боротьбу народу за свою незалежність.

Постать Шевченка сприймається досить реально: зосе­реджене обличчя, гнівний проникливий погляд очей, міцно стиснуті вуста – все це переконливо передає внутрішній стан поета-бунтаря.

Він стоїть, глибоко замислившись, зсунувши брови. Кобзаря обняли невеселі думи. Енергійним жестом він ніби скидає одвічне ярмо рабства, надихає поневолений народ України на боротьбу.

Починає і завершує скульптурну композицію жіночий образ. Які різні долі! Катерина, яка відкриває галерею чудо­вих скульптур, символізує пригнічену Україну, інша – гор­да, з книгою в руці – символ незалежної освіченої України.

Поряд з Кобзарем – найулюбленіші герої його творів – Ярема, Ґонта, солдат-рекрут, кріпак з жорнами.

Визвольна ідея монумента розкрита автором досить виразно і переконливо.

Ця композиція символізує тісний зв’язок поета-пророка з народом, його долею.