Центральний конфлікт повісті Вольтера «Простак» – між «природною людиною» і французьким суспільством. В основі повісті Вольтера «Простак» лежить ідея «природної людини». «При­родна людина» — головний герой твору, є «людиною з природи», тобто нецивілі- зованою, принаймні не такою, як розуміли це поняття європейці. Хоча батьками гуронця були французи, виріс він у дикій Гуронії. Саме тому він сприймається французами як абсолютна екзотика, тому що не зазнав впливу цивілізації.

Вибір головного героя тісно пов’язаний із головним конфліктом твору — кон­фліктом між світобаченням природної людини і європейського цивілізованого сус­пільства. І ім’я героя невипадкове, адже людям, які живуть у так званому цивілізова­ному суспільстві, молодий гуронець здається саме простаком. Дійсно, йому не влас­тиві такі риси, як лицемірство, користолюбство, пристосуванство. Він простий і щи­рий, відвертий у своїх почуттях, прагненнях та вчинках. Він сприймає «всі предме­ти в неспотвореному вигляді», тому що головними його рисами є здоровий глузд і відвертість. Автор навмисно, щоб яскравіше й виразніше розкрити свою думку, на­дав французу за походженням виховання гуронів і зіштовхнув юного Простака, який виріс серед «дикунів», з цивілізованим суспільством. На початку твору гуронець ви­кликає посмішку в людей, що його оточують, тобто є персонажем комічним, майже блазнем. Але він постійно виявляється вищим за цивілізоване оточення.

Що ж являє собою французьке суспільство, яке вважає себе оплотом цивілі­зації? Автор твору показує, що воно є суспільством беззаконня, подвійної моралі, фальші людських стосунків. У ньому шпигунство, доноси, релігійні переслідуван­ня, корупція королівської адміністрації — явища звичні, які «цивілізовані люди» навіть не помічають. Простак робить вчинки, які суперечать так званій моралі ци­вілізованого французького суспільства. Його представники вважають юнака до­сить дивним і навіть небезпечним. Що глибше Простак знайомиться з францу­зькою дійсністю, то драматичнішим стає його конфлікт з нею. Поступово він ро­зуміє, що навіть Біблію, джерело мудрості і добра, використовують для виправ­дання брехні, лицемірства, фарисейства, створення релігійних конфліктів.

Вольтер у повісті «Простак» послідовно доводить, що такій людині, як Про­стак, немає місця в суспільстві, до краю спотвореному «законом умовним». Навіть особисті проблеми гуронець не може владнати, тому що його розуміння стосунків між чоловіком і жінкою не вкладається в рамки законів моралі, створених «цивілі­зованим суспільством» для подібних випадків. Внаслідок цього гине кохана Про­стака, мадемуазель Сент-Ів. Так само драматично закінчуються спроби Простака зрозуміти логіку дій цивілізованого суспільства у питаннях релігійних і політичних.

Отже, конфлікт «природної людини» — гуронця — і французького суспіль­ства став яскравою ілюстрацією однієї з головних ідей Просвітництва про пере­вагу природного над цивілізованим, про насильство цивілізації над вільною люд­ською особистістю.