Трубадурам «були покірні всі серця» . Початок другого тисячоліття у Європі відзначений багатьма доленосними подіями. Серед них — релігійні протистояння, таємні товариства, лицарські поєдинки, хрестові походи тощо. Все це дістало своє відтворення у любовно-сумних баладах трубадурів. Та доба була настільки втаємниченою, що й біографії поетів-співців кохання й лицарства були оповиті таємницею. Так «біографії» провансальського трубадура Джауфре Рюделя були складені через півтора століття після його смерті. Рюдель, як стверджували дослідники, був знатною людиною — князем Блаї, брав участь у другому хрестовому поході. Не обійшлося й без високого кохання. Він закохався у графиню за красу, доброчесність і благородство, про які чув від паломників. Щоб побачити графиню, Рюдель вирушив у хрестовий похід, але під час морської подорожі захворів і помер у Тріполі на руках графині. Вона наказала поховати його в соборі, а сама того ж дня постриглася в черниці. Можливо, ця легенда вигадана «біографами» на основі поетичних творів Рюделя, та вона лише збільшила інтерес до творчості трубадура.

Мені під час травневих днів

Приємний щебіт віддалік

Зринає в пам’яті без слів

Моє кохання віддалік.

Навік я неспокійний став,

І не ростуть квітки між трав,

Як зимно у душі мені.

Інший сучасник Рюделя — французький трубадур Бертран де Борн — захоплювався не стільки «коханням віддалік», як військовими походами. Він був справжнім лицарем і разом зі своїм братом володів укріпленим замком. У своїх творах він талановито відобразив ідеологію дрібного лицарства, готового будь-якої миті взятися до зброї і змушеного через нестатки жити війною:

Люблю я бачить, як погнав

Юрбу озброєний загін,

Як мчать отари серед трав,

А військо лине навздогін…

І видно над рікою,

Як замок між гірських горбів

Обложений з усіх боків,

І темною габою

Шеренги мерехтять бійців,

Що виглядають між ровів.

(Переклад М. Терещенка)

Після надзвичайно бурхливого життя Борн подався у монастир, де й помер.

Доба хрестових походів добігала кінця.