Трагічність та драматизм чумацьких пісень. Із народних пісень ми можемо дізнатися про життя наших далеких предків. Але не тільки дізнатися, а й співпереживати, бо пісні сповнені драматизму, туги та журби або, навпаки, радості. Чумацькі пісні — особливий жанр суспільно-побутових пісень. Найчастіше вони дуже сумні та навіть трагічні. Зрештою, життя  чумаків було зовсім непростим. Тому й пісні, що увібрали епізоди чумацького життя, рідко бувають легкими та безтурботними.

Пісня «Ой у степу криниченька» оповідає про трагічну чумацьку долю. Починається вона картиною спокійною та гармонійною:

Ой у степу криниченька,

З неї вода протікає.

Гей, там чумак сиві воли пасе

Та з криниці напуває.

Але воли чують дальню дорогу… Мотив дороги — чи не найгюпулярніший образ чумацьких пісень, бо все життя чумаків було пов’язане з дорогою, точніше воно було дорогою, все життя було єдиною вічною мандрівкою, сповненою нео-чікуваних подій та небезпек.

У дорозі чумаки страждали не тільки від розлуки із рідними, на них чатували небезпеки: розбійники, хвороби, невдачі. Бувало навіть, що чумак не повертався додому…

У пісні «Ой у полі криниченька» трагічна доля спіткала чумака:

Умер, умер чумаченько

Та в неділеньку вранці.

Поховали того чумаченька

У зеленому байраці.

Типовим для чумацьких пісень є трагізм та емоційне напруження, глибока туга та переживання, бо ці почуття були типовими для життя чумаків. Такий емоційний ефект досягається за рахунок фольклорних поетичних прийомів: наприклад, у цій пісні згадується образ зозулі — поширений образ у народних піснях. Сталі мовні сполучення, використання сталих епітетів робить мову виразнішою, а ще ніби натякає, що сюжет у пісні — узагальнений, було таке неодноразово… Від цього пісня стає ще тужливішою.

Чумаки, що мандрували до Криму, бували й в інших краях. Саме вони розвивали економічні зв’язки, що тільки зароджувалися в ті далекі часи, вони були засобом зв’язку окремих сіл із зовнішнім світом. Треба було мати неабияку силу духу і мужність, аби обрати долю чумака. Важка доля цих людей назавжди залишається в пам’яті нащадків, відображена у народних чумацьких піснях.