Трагічний конфлікт принца Гамлета. Мабуть, пройде ше немало часу, поки герої інших творів світової літератури зможуть якось відтіснити, послабити мою увагу до образу шекспірівського Гамлета. І скільки б я не перечитував трагедію, кожного разу буду співчувати йому, захоплюватися його розумом і вперто шукати відповідь на питання, у чому полягає трагедія його долі.

Я впевнений, що кожний читач знайде в «Гамлеті» щось своє, близьке його серцю й розуму. Та на першому місці завжди буде головне — це етичні проблеми: боротьба добра і зла, призначення людини на землі, протистояння гуманізму та антилюдяності. Читаєш п’єсу — і весь час здається, що перед тобою своєрідні терези, на обидві чаші яких Шекспір упродовж всієї розповіді кладе чесноти на вади. Можливо, саме тому історія про Гамлета — це, на мою думку, зображення ланцюга конфліктів. Тих самих конфліктів, що в сукупності становлять конфлікт принца Гамлета з дійсністю.

Мені б хотілося окреслити три найбільш вагомі складові цього конфлікту. Головне — це неприйняття Гамлетом-гуманістом потворних вад королівського двору. Для принца замок в Ельсинорі являє собою модель світового зла. Він це розуміє, і поступово його особистий конфлікт, пов’язаний із вбивством батька, перетворюється на конфлікт історичний. Гамлет у розпачі, адже йому протистоїть не тільки Клавдій і навіть не зло Ельсинора, а й світове зло. Тому перед юнаком постає питання: «Бути чи не бути?» Мабуть, тільки вирішивши його, Гамлет знову здатний поважати себе як особистість:

Чи бути, чи не бути — ось питання.

Що благородніше? Коритись долі

І біль від гострих стріл її терпіти,

А чи, зіткнувшись в герці з морем лиха,

Покласти край йому? Заснути, вмерти —

І все. (…)

Саме звідси, гадаю, виникає друга складова конфлікту Гамлета з дійсністю: протест, прагнення до боротьби зі злом розбивається власним безсиллям. Міць оточуючого зла сильніше за чесність і порядність героя. Щоб подолати її, Гамлет повинен спочатку знищити в собі суто людські почуття: кохання (розрив з Офелією), родинні стосунки (розрив з матір’ю), щирість (гра в божевільного), чесність (необхідність брехати всім, за винятком Гораціо), гуманність (Гамлета  вбиває Полонія, Лаерта, Клавдія, улаштовує страту Розенранця м Гільденстерна, стає причиною загибелі Офелії та Гертруди).

Гамлет переступає через свою гуманність, але ми бачимо, шо він нехтує нею не за власним бажанням. І ми розуміємо: в цьому — ще одна складова трагічного конфлікту данського принца. Все життя виховуючи в собі високі почуття, він змушений тепер знищувати їх під натиском потворної дійсності й чинити злочин. Пізнання людиною зла — ось у чому полягає трагедія Гамлета, а несприйняття цього та — джерело конфлікту героя з дійсністю.

…Мудрим старшим другом увійшов Гамлет у моє життя, давши гідну відповідь на споконвічне питання про життєвий вибір. Століттями вчив Шекспір своїх читачів гідності, четі й премудростям самопізнання, розповівши трагічну історію про данського принца на тлі складних філософських і моральних проблем. І я переконаний, що нові покоління так само, як минуле й сьогоднішнє, будуть по-новому, вже з власних позицій, перечитувати трагедію, відкриваючи для себе існування зла в житті і визначаючи власне ставлення до нього.