ТРАДИЦІЇ БАТЬКІВСЬКОГО ОБОВ’ЯЗКУ.Багато країн, які раніше були відме­жовані від інших високою стіною заборон. У сучасному світі спілку­вання між представниками різних націй стало вільним, зокрема завдяки всесвітній інформаційній мережі Інтернет.

Сучасні люди у багатьох країнах мають схожий спосіб життя, схожі погляди на різні проблеми. Проте інтеграційні процеси не повинні бути причиною того, що люди поступово забудуть свої тра­диції, культуру. Священний батьківський дім — це джерело духов­ності для кожної повноцінної людини. Адже майбутнє можна буду­вати тільки шануючи минуле. В історії України були часи, коли заперечувалося все старе, але час довів — без міцних традицій кожна нація приречена на вимирання.

З давніх часів до нас прийшли прекрасні звичаї й обряди, які, власне кажучи, є основою національного духу, національного єднання. Одним з найпрекрасніших є зимове родинне свято, відоме у всьому християнському світі. День приходу в світ найвідомішої людини, сина Бога, Ісуса Христа — найчарівніший день у році:

Тешуть теслі з срібла сани,

стелиться сніжиста путь.

На тих санях в синь незнану

Дитя Боже повезуть.

Таким постає Різдво в уяві поета Богдана- Ігоря Антонича. Образи увірші «Різдво» —це персонажі біблійної історії: «Дитя Боже», «Ясна Пана з очима сарни». Але до чого тут традиції батьківського дому? Зв’язок прямий: і сьогодні ми знаємо, що Різдво — сімейне свято. Так повелося в Україні здавна.

Наші предки вірили, що на Святвечір уся родина повинна бути вдома. Говорили так: «Боже сохрани десь заночувати в цю ніч, цілий рік будеш блукати по світі». Саме зараз, напередодні Різдва, роди­на «заряджалася» енергією злагоди, добробуту, щастя.

У цей вечір ніхто не їв, навіть голодні діти терпляче дивилися крізь вікно на небо: чи не зійшла вже вечірня зоря, що має спові­стити всім людям про велике диво — народження Сина Божого! І тільки тоді, коли батько урочисто сповіщав про появу зірки, можна було приступати до вечері.

На Святий Вечір або на перший день Різдва всюди по Україні починали колядувати:

Народився Бог на санях в лемківськім містечку Дуклі.

Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий.

Мета колядування — славлення Христа. Колядники, які об’єдну­валися у невеличкі групи, ходили від хати до хати, щоб принести благу звістку й побажати родині щастя, багатства, здоров’я на весь наступний рік. Звісно, що вони отримували за це винагороду, але не це було головним. Колядники не оминали навіть бідних хат, бо знали що скривдити людину — це великий гріх.

Різдво — це свято, що возвеличує народження Христа і велику любов, яку він приніс у світ, спокутуючи гріхи всіх людей. Різдво — це час, коли люди повинні подарувати своїм близьким добро й мир. Отже, шануймо традиції наших предків!