П’єса Івана Котляревського «Наталка Полтавка» є просвітительською. Ми бачимо, як автор співчуває простим людям, уболіває за них і по-особливому ними захоплюється, бо в своїх героях із народу він показує щиру людську вдачу, усі її невичерпні можливості.

Так автор наділяє своїх героїв найкращими рисами характеру, утілює в них торжество народної етики , тим самим доводячи, що український народ є розумним, дотепним, високоморальним.

Дійсно, «не багата і проста» дівчина Наталка виділяється своєю людяністю і порядністю, всіх шанує і поважає, матері догоджає, доброзичлива, сердечна. Ось як її характеризує виборний: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпелиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, — яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить».

Така дівчина не може не зважати на материні сльози, коли та бідкається і докоряє Наталці за небажання виходити заміж. Вона погоджується вийти за першого ліпшого, хоча знає, що буде нещасливою з нелюбом. Саме цей вчинок показує готовність української дівчини на самопожертву заради близьких і дорогих людей. «Добра дитина», — говорить про неї мати. Цю доброту серця ми спостерігаємо протягом усього твору.

Невід’ємною частиною людського буття є праця. І Господь не обділив Наталку працьовитістю: уміє прясти, шити, рукодільниця, не стидиться ніякої роботи.

Кожна людина повинна бути скромною і мати самоповагу, не давати себе кривдити і не втрачати людську гідність. Тому для Наталки її «добре ім’я» є найбільшим багатством, за що «всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».

Ця дівчина вірна у коханні, незрадлива серцем: «Петре! Петре! Де ти тепер?… Вернися до мого серця! Нехай глянуть очі мої на тебе…»

Вона дотримується етики спілкування з людьми: добродію, пане возний, здорові були, Бог з вами, воля ваша…

Матір називає на Ви (на знак великої пошани): «Не плачте мамо! Я покорюсь вашій волі і для вас за первого жениха, вам угодного, піду замуж…»

Образом Наталки автор доводить, що народна етика торжествує, цим самим ставлячи простих людей на високий п’єдестал людяності, порядності, щирості.