Того, що суджене, боятися не треба, боюсь неправедно прожити на землі

Кажуть, що під час народження життя кожного вже передбачене вищими си­лами. Існує й інша точка зору: те, як людина побудує своє життя, залежить від неї самої.

Я не хочу приставати на ту чи іншу думку, тому що вважаю: головне, щоб лю­дина жила по законам совісті і честі.

По-перше, людина має залишити по собі добру пам’ять.

По-друге, людина повинна ставитися до інших так, як хоче, щоб ставилися до неї.

Совістю і честю керувалися солдати, віддаючи своє життя за Батьківщину: і ті, хто загинув на полях битв Першої світової («Зарізана голубка й водограй» Г. Апол- лінера), і ті, хто поліг під час Другої світової (герої творів А. Твардовського).

Ангел, який потрапив на землю в образі хворого і немічного старого, мав на­гадати людям про милосердя, людяність. Саме таку думку вклав Г. Маркес у своє оповідання «Стариган з крилами». Та люди не зрозуміли його, ставилися як до ярмаркового блазня, заробляли на ньому гроші, робили йому боляче. Але він тер­пляче зносив знущання, не відповідаючи на зло хтом. І те, що він здолав хворо­бу і зміг піднятися у повітря, дає мені надію на те, що люди навчаться ставитися один до одного чуйно.

Отже, щоб ми могли жити в нормальному суспільстві, кожен мусить засвоїти закони честі і совісті.