Тісний світ провінційного містечка. Брати Том і Сід Сойєри живуть в маленькому американському містечку Санкт-Петербурзі. Сід — хлопчик слухняний, сумлінно вчиться у школі. Том — повна його протилежність. Мешканці містечка вважають Тома бешкетником і ледарем. А Тому просто нудно в тому містечку. Йому нудно на уроках у школі, де втомлений від спеки вчитель дрімає у кріслі як на троні. Не тішать хлопчика й вихідні дні. Треба знову рано вставати, умиватися, чисто вдягатися і йти до недільної школи. Треба вчити релігійні вірші, ходити до церкви.

Том не знає, куди себе подіти у цьому сонному царстві. Він прочитав багато книжок. Він хоче жити так, як живуть герої улюблених творів. Сірість і безвихідь породжують в уяві Тома дедалі нові вигадки. Щоб помститися містеру Доббінсу за те, що той із неприхованим задоволенням карав лінійкою учнів, Том вигадав дотепний трюк. На очах усього класу перелякана кішка, вчепившись кігтями в голову містера Доббінса, зриває з нього перуку. Всі бачать бридку лисину свого кривдника.

Не лише діти, а й дорослі жили в містечку нудним сірим життям. Та сірість і фальш у стосунках між мешканцями містечка обридли Тому Сойєру. Бажання сховатися подалі від сонних вуличок і не менш сонних людей привели Тома і його друга Гека Фінна до заміських печер і безлюдного острова. Гек був не тим хлопчиком, з яким дозволяли товаришувати дітям добропорядні містяни. Однак Томові було байдуже. Тільки з Геком він почував себе просто і невимушено.

Коли шукачі пригод все ж таки знайшли скарб, виявилося, що гроші їм ні до чого. В їхній хлопчачій вольниці багатство — зайва річ. Гек сказав своєму другові, що він не хоче бути багатим і жити в задушливих міських квартирах. Для нього ліс та річка — рідний дім.

Як виявилося, життя на вільній природі, книги і товариство друга Гека мали більший вплив на виховання Тома Сойєра, ніж школа, церква і правила життя провінційного, містечка. І я вважаю, що Марк Твен повністю поділяє погляди своїх героїв.