ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ

Ще з народження Іван, який був дев’ятнадцятою дитиною в гу­цульській сім’ї Палійчуків, лякав матір та родичів неприродно ро­зумним глибоким поглядом. Це викликало в людей містичні згад­ки про підкинутих нечистим дітей. Змалку полюбив хлопець ходити лісом, заглиблюючись у його казкові таємниці.

Скоро він уже знав, що світом володарює арідник (злий дух), кругом повно лісовиків. Світ уявлявся йому казкою, яку населяє безліч таємничих істот.

Хлопець грав на сопілці, випасаючи худобу, але та музика не задовольняла його, хотілося якоїсь незвичайної мелодії. Одного разу він почув, як грає на флоярі щезник. Цю мелодію він зміг повтори­ти на сопілці.

В родині двічі грала трембіта — відбувся похорон роздавленого деревом брата Олекси та загиблого у бійці з родом Гутенюків Васи­ля. Роди ворогували між собою й билися, де тільки зустрічались, незважаючи на те, що всі були дуже богомільні.

Іван зустрів дівчину з роду Гутенюків і спочатку став її бити, але вона повела себе мирно, тому вони розговорилися, а потім стали разом пасти овець. Хлопець грав на флоярі, а дівчина складала пісні.

Коли Іван та Марічка підросли, між ними зародилося кохання. Але Іван мусив йти у полонину найматися, тому він прощається з Марічкою. Працюючи вівчарем, хлопець часто згадує кохану, її пісні. За літо з ним сталося багато пригод, але нарешті Іван повер­тається додому. Та Марічки вже немає, за день до його повернення вона переходила Черемош і була знесена водою.

Довго шукав Іван кохану, не вірячи в її загибель. Потім знайшов її тіло. Після цього він надовго зник, не було чутки про хлопця шість років. Дівчата вже склали пісні про кохання та смерть Івана й Марі­чки, бо думали, що Іван загинув з горя. Нарешті на сьомий рік він з’явився змучений, але спокійний. Розповідав, що спочатку пасту­шив у різних місцях, а потім одружився.

Дружина Івана, Палагна, була з багатого роду, добра господар­ка. Але вона не була вдоволена своїм мрійливим чоловіком, який все більше любив пасти маржинку, а не ходити коло хати. Не розуміла вона й Іванових пісень.

Палагна стає коханкою сусіда Юри, про якого всі говорять, що він чарівник. Вона не ховалася зі своїм коханням, Іван же все більше марнів. Він блукав горами, і йому здавалося, що Марічка кличе його. В лісі чоловік зустрічає щезника, чугайстра.

Одного разу Іван побіг за голосом Марічки й розбився. Палагна робить вигляд, що жалкує за ним, але тепер вона вільна жінка. А бі­ля хати плачуть трембіти…