Тепло родинного гніздечка . Любов до сімейного затишку в поезії С. Чернілевського. (Кажуть, що поетичні  твори є віддзеркаленням душі поета. У поета Степана Чернілевського дитинствобуло не безхмарним. Він рано залишився без батька у багатодітній родині. Йому і довелося здобувати середню освіту в школах-інтернатах. Можливо, це і вплинуло на характер його поезії, пронизаної прагненням тепла родинного затишку, 1 любов’ю до матері. Він високо цінує родинні стосунки, родинні традиції.)

Через неньку ми пов’язані із Всесвітом. (Короткий і такий змістовний вірш і С. Чернілевського «Теплота родинного інтиму» розповідає про ставлення поета до своєї неньки. Для неї він завжди залишається хлопчиком. Для поета і матінка — завжди мудріша від нього, навіки залишиться місточком до навколишнього світу, до Космосу:

Встала мати.

Мотузочком диму

Хату прив’язала до небес.

Для поета повернення до рідного дому — мандрівка в дитинство. У материнській оселі зникають проблеми, зникають недуги і дорослий син знову відчуває себе дитиною. Коли мама поруч, так легко, світло і чисто на серці:

Матері розказувать не треба, Як душа світліє перед днем В хаті, що прив’язана до неба Світанковим маминим вогнем.)

Гема самотності, відірваності від найрідніших людей у вірші «Забула внучка в баби черевички». (Здавалося б простий життєвий епізод: гостювала внучка у бабці, поїхала додому і забула свої черевички. Однак у поета Чернілевського це не просто епізод — це маленька драма у серці люблячої бабусі. Знову у самотній хатині затих голос і сміх онуки, знову починаються довгі дні і ночі чекання. А їй, старенькій, так довго чекати наступного літа.

Махнуло рученя на бензовозі —

І курява вляглась після коліс.

А бабка все стояла на дорозі

Хустинкою торкаючись до сліз.

Особливо нестерпною для самотньої бабусі є ніч. Лягла вона без вечері і світла. Вона доторкнулася до черевичків онучки — наче знову на мить відчула її присутність.)

Родинні почуття — найвищі цінності у житті. (Щасливий той, хто має люблячу родину, хто цінує материнську турботу, хто час від часу повертається до рідної домівки.)